Реформа медицини – це добре чи погано? Розбиратися ми будемо ще довго, а поки що, дізнаємося про думку практикуючих лікарів.
Джерело: Shutterstock
Отже, зміни в нашій медицині почнуться найближчим часом, вони неминучі та необхідні. До чого вони приведуть насправді, ми дізнаємося лише тоді, коли реформа запрацює, а поки що навколо прийнятого закону безліч думок і спекуляцій. Проте, як прибічники, і противники реформи єдині одному – зміни необхідні.
Звичайно ж, я за реформу охорони здоров'я, і намагатимусь пояснити чому.
Мені дуже хотілося б, щоб мої співвітчизники були правдивими в оцінці системи охорони здоров'я. А оцінити її можна за показниками:
- рівнів смертності,
- тривалості життя,
- кількості навчальних закладів та лікарів.
І що виходить? Україна – країна, де рівень смертності один із найвищих у порівнянні з іншими країнами, тривалість життя низька, зате кількість лікарів та медустанов на душу населення зашкалює і не може конкурувати з такими розвиненими країнами. Виходить суцільна кількість і ніякої якості. Причому псевдотеорії про погану екологію та змову американців тут не доречні і взагалі не доречні звинувачення когось поза межами країни. Просто ця правда реального існування українського суспільства не є вигідною практично нікому.
Яка насправді медицина в Україні? Державна? Нічого подібного. Державна вона лише на папері, а вже 25 років люди залишають величезні суми грошей у лікувальних закладах, лабораторіях, аптеках.
Страхова? Ні, тому що страхова медицина лише зараз починає з'являтися в Україні.
Приватна? Приватну медицину можуть дозволити собі лише одиниці, при цьому чимало приватних медичних центрів дивляться на пацієнтів як на ходячий гаманець, не забезпечуючи ні контролю кількості, ні якості послуг.
Тож яка медицина в Україні? Анархічна. Хаотична. Безладна. Звичайно, люди при владі та грошах їздять на лікування закордон. Вони ж не вороги здоров'я.
Burda Media
Таким чином безкоштовної медицини давно вже немає. Але також немає прогресивної, передової, доступної більшості. Тому міняти таку, що розвалюється, і практично «не зрозуміло як» існуючу систему охорони здоров'я потрібно, і міняти терміново.
Прийнятий документ про реформу охорони здоров'я стосується переважно фінансової сторони системи, чого не розуміє або ж не сприймає позитивно більшість людей, у тому числі медичних працівників. Це початкова ланка змін, проте наскільки саме вона має бути первинною, мені важко судити.
Реформа охорони здоров'я – це поетапний процес, що стосується певного періоду часу (зазвичай 7-10 років мінімум). Але саме документа, який детально описує план дій (тобто весь процес реформування), я не бачила.
На мою думку, реформа охорони здоров'я повинна торкатися не тільки фінансової сторони змін, але також подати на публічне обговорення концепцію нової системи охорони здоров'я (модель), а також мати технологію реалізації цієї реформи.
Створити реформу на папері можливо, а ось реалізувати її на місцях – це надзвичайно складна та серйозна робота. Я досі не бачу активного, до того ж, аполітичного комітету зі створення реформи.
Я не можу зрозуміти, хто чим займається у МОЗ, не бачу чіткої субординації відділів та чиновників цієї державної, а не громадської організації.
Звичайно ж, щиро бажаю позитивних, прогресивних змін. І тішуся з того, що серед моїх колег з кожним днем стає більше тих, хто бажає змін на краще, прагне прогресу і не боїться відмовлятися від звичних схем «викачування грошей» із пацієнтів. Надзвичайно важливим є об'єднання прогресивних лікарів та їх підтримка реформування системи охорони здоров'я.
