Участь бабусь у вихованні дитини – питання спірне, багато батьків свідомо відмовляються від допомоги старшого покоління, вважаючи її зайвою та малоефективною. Але, коли мама вирощує малюка одна, тут вже не до принципів, їй просто необхідна підтримка близьких та досвідчених членів сім'ї, і добре, коли вона є!
Джерело: facebook/Марлен Пеня Кабрера
Хоча перед державою я ношу статус «матері одинаки», такий я себе не відчуваю цілком хоча б тому, що живу в одній квартирі з мамою, старшою сестрою, молодшим братом і племінником. Народу багато. Є комусь допомагати. Тому, коли мені потрібна допомога з Анхелем, на спасіння вдаються бабусі.
©©©
З дідусями нам не так пощастило — немає жодного, на жаль, а ось, що стосується жіночої частини наймудріших членів нашої сім'ї, то маємо їх як годиться — дві)
Моя мама для Анхеля – бабуся. Мама колишнього чоловіка – бабуся. Син чітко знає ці розбіжності. Так як вони зберігаються не тільки в позначенні бабусь, а й у підході до онука теж)) Мама моя виховувалась теж бабусею, росла вона з сестрою без батьків, тому кохання давалося рівно стільки скільки потрібно або стільки, скільки могла дати сільська жінка з Карпат, тягне все господарство на собі сама.
Загалом, ніжностей не було. Тому проеціюючи цю ж поведінку на Анхеля, наша бабуся емоціями не розкидається хоч і любить онука, але все ж таки строга. Чи не балує.
©©©
Друга бабуся через те, що не може бачити онука дуже часто, намагається завжди йому догодити, завжди розташована на ніжності, але, де потрібно, може і на місце поставити. Але, діти — дуже розумні створіння та Анхель не виняток. Він чудово знає з якоїсь бабусі, що можна вимагати. Він маневрує цими знаннями і в слушний момент вилучає всю користь для себе особисто.
Джерело: facebook/Марлен Пеня Кабрера
Наприклад, він чудово вивчив, що під час кожного походу надвір у бабусі можна випросити сік чи булку. А ось з бабулею у нього запити зовсім інші) Не соромлячись, просить щось більш масштабне, адже знає, що точно отримає. Якщо говорити про ті моменти, коли син був малюком, то й тоді я відчувала підтримку бабусь. Я знала, що до моєї мами можна звернутися з проханням посидіти з дитиною, адже вона завжди знаходиться вдома. Бабуся завжди була на підхваті. Я могла звернутися до неї будь-якої миті.
А ось принести онука або викликати колишню свекруху додому — не було можливо, але я завжди відчувала і знала, що хоча б фінансово вона намагається допомогти. Досі все так і збереглося: моя мама може виступити в ролі няні, але не може допомогти фінансово, а ось мама колишнього чоловіка завжди готова виручити, забрати онука та накупити йому тонну іграшок, зводити до парку, на морозиво, але не завжди може посидіти з нею. Отакий виходить у нас баланс.
©©©
Не уявляю, як би я вправлялася із сином виключно сама. Їхня допомога справді неоціненна. І навіть будучи матір'ю, яка виховує дитину самостійно, я знаю, мої мами завжди готові прибігти на допомогу, незважаючи ні на що! Насправді, я дуже ціную все, що вони роблять для нас із сином. Дуже шкода, що Анхель не знає жодного свого дідуся, але дякую Всевишнім силам за наших бабусь))) І коли син каже, що як тільки стане дорослим купить бабусі машину, я в цьому не сумніваюся) Навіть будучи таким маленьким, Анхель розуміє, що бабусі його дуже люблять) І це взаємно!
Далі буде, ваша Марлен Пеня Кабрера.
