Криза трьох років у дитини – досвід прийняття, проживання та гра для батьків у свіжому блозі Тетяни Солодкою-Жданенко.
Джерело: instagram@anastasia_loshenkova
Спробувала я якось стати маленькою дитиною 3 років у свої 30… Я це робила для того, щоб зрозуміти своїх дітей у ті моменти, коли вони зляться, стерть, не слухають і, звичайно ж, голосно кричать і плачуть.
Сімейний психолог Катерина Кес вигадала одну цікаву гру!
Батьки розбиваються по парах. Один учасник пари повинен стояти і кричати на іншого з якогось придуманого приводу, а інший учасник у свою чергу повинен присісти навпочіпки або стати на коліна, щоб бути набагато меншим на зріст, і говорити тільки одну фразу.Я МАЛЕНЬКИЙ, І Я ПРОСТО ХОЧУ, ЩОБ МЕНЕ ЛЮБИЛИ». Приблизно третьому повторенні цієї фрази той батько, який перебуває дома дитини, починає плакати, сльози ллються без зупинки. Приходять дуже сильні почуття. Часто спогади зі свого власного дитинства.
Після цієї вправи кричати на свою дитину стає практично неможливо!
Джерело: instagram@ya_yana2015
Погодьтеся, дуже часто за істерикою тодлера (малюка у віці 1-3 роки) дорослий перестає бачити самого малюка. Багато батьків відзначають, що в момент істерики він (ваш малюк) нібито знаходиться не тут, і налагодити контакт із ним стає практично неможливо!
До того ж стан афекту, що виникає у дорослого на «незручну ситуацію», провокує батька порушувати всі межі особистого простору дитини, і саме тому кожне слово, кожен новий рух мами чи тата посилює ситуацію. Чому? Тому що ми, дорослі, забули, як це бути дитиною 2, 3 або 4 років.
Чомусь, коли малюк ВЖЕ не немовля, коли він навчився розмовляти, справлятися з якимись базовими потребами самостійно, батьки забувають, що воно все ЩЕ не дорослий!
Коли я була маленькою, мама завжди дозволяла нам із сестрою вихлюпувати всю гаму наших емоцій. Вона ніколи не соромилася, що її діти можуть яскраво виявляти незгоду! І найважливіше, вона ніколи не говорила: "Не ганьби мене!" Коли я виросла і сама стала мамою, я зрозуміла, наскільки це важко, але й наскільки це правильно і важливо стосовно дитини.
Джерело: instagram@frutorianka
Емоції відіграють важливу роль у нашому житті
Механізм наступний: спочатку з'являються почуття, потім емоція і потім дія. Найсильніші емоції: страх, радість, смуток, гнів. Вони народжуються в тілі завдяки таким же сильним почуттям, і завдання емоцій вивести ці почуття з тіла найбільш безпечним шляхом. Як саме? Провокуючи людину робити будь-які дії, наприклад: кричати, плакати, бігти, бити, сміятися…
Висновок
Боротися з дитячими істериками схоже на боротьбу з вітряками — безглуздо і шкідливо для здоров'я. А ось на що потрібно звертати увагу, так це на почуття, що передували цій поведінці.
Запитайте себе: «Чим засмучена моя дитина? Чому він не має настрою? Чи достатньо я йому приділяю часу? Чи вважаюся я з його думкою та бажаннями? Скільки разів я його обняла та поцілувала за день?»
Буває, що таким чином виходить накопичений стрес чи поганий настрій малюка, але найчастіше причина істерик у самих батьках.
Джерело: instagram@dorogayalena
Що ж робити?
- Залишатися спокійним і пам'ятати: все, що потрібно дитині від вас, - це щоб ви усвідомлювали, що вона ще маленька і просто хоче, щоб її любили і приймали: супермаркету, що сміється або ридає на підлозі, слухняного або шкідливого. Будь-кого.
- Це не означає ігнорувати його емоційний стан – ні! Це означає — не змінювати свою поведінку та голос, які були до істерики, залишатися собою! Саме це зробить вас надійним батьком!
- І перестати нарешті турбуватися про те, що про вас подумають незнайомі люди, адже головне — що про вас пам'ятатиме рідний малюк!
(9 оцінок, середнє: 4,11 з 5)
