Сайт moirebenok.ua запускає ще один новий блог, в якому майбутня мама Галина буде ділитися переживаннями та відчуттями в очікуванні свого первістка, розповість про свою вагітність та підготовку до пологів. Буде цікаво, обіцяємо!
Джерело:[захищено електронною поштою]
Привіт усім, я Галю, і я вже з десяток років дотримуюсь девізу для свого життя: «Смакам не потурають, їх виховують!» Почала я так робити набагато раніше, а ось фразу почула вже у свідомому віці. Днями мені виповниться 35, я чекаю на свою першу дитину разом зі своїм першим чоловіком:)
⊕⊕⊕
Зізнатися, багато років я жила для себе, відкладаючи думки про сім'ю на потім, тому що просто не усвідомлювала її цінності. Більше того, було відчуття, що діти вторгаються в життя батьків, підлаштовують її під себе... Мені щиро не хотілося з цим зв'язуватися, розбиратися, пояснюючи тим, що поставити себе в умови дискомфорту ще встигне. Це надто нове, незвідане та відповідальне.
При цьому все інше нове я впроваджувала у своє життя активно і регулярно, особливо спорт у віці за 25, виклики у плані фізичного навантаження, багато вражень від подорожей, екологічного спілкування та поступового дослідження свого тіла із налагодженням системи харчування. Гадаю, все відбувається як слід і свого часу.
⊕⊕⊕
У лютому ми з Вовою вирішили одружитися, тільки чекали закінчення коридору затемнень (між сонячним і місячним) до кінця місяця. До речі, коли за півроку до цього мова зайшла про спільне проживання, я теж нізащо не погоджувалась на переїзд до закінчення серпневого періоду затемнень. Ну а що, якщо інформація надійшла, джерела надійні — мені не складно перестрахуватися, щоб розпочинати великі важливі проекти у відповідний, супутній час.
До загсу подати заяву вдалося з четвертого разу. То санітарний день раз на місяць (звичайно, про нього нам було відомо, але забули), то місць немає, то черга велика. У результаті все вийшло ідеально: дата найкраща в році (теж ретельно підбиралася, називається Акшая Трітія), мій улюблений час для розпису — ранок, і загс — найцентральніший. І на момент успішного подання заяви стало відомо, що туди ми підемо вже втрьох! Оце так! Оце новина!
Джерело:instagram@lida_zhukowa
Перше розвінчання моїх внутрішніх переконань: новини про майбутню появу дитини раді всі! Коли так збігаються події, я вірю – все роблю правильно. Справа в тому, що ми працювали над дитиною протягом декількох місяців приблизно чотирьох. І регулярно мій чоловік казав: Що, знову місячні? Погано намагалися! Знову доведеться підняти». Сказано було в жартівливій формі, але не раз — іноді навіть розчарування. Саме тому в мене виникло внутрішнє розуміння, підкріплене ведичним знанням – дитина прийде у сім'ю, а не просто так. Ну, а потім все закрутилося!
⊕⊕⊕
Спочатку я забула початок минулого циклу. Передостанній пам'ятаю - 3-го січня ми ночували в Ризі на шляху до Таллінна, я просила прокладку у консьєржа, ха-ха. А наступний – ну ніяк! Жодних асоціацій! Календар веду тільки з пам'яті, і зусиль для вагітності не докладала, лікарі не консультувалася.
Тож досі говорю лікарям вигадану дату — 31 січня. Вона приблизно підходить, оскільки я впевнена, що процес зачаття стався в конкретний момент. Ми були в горах і після дня, проведеного на лижах та свіжому повітрі, Вова загорівся особливою пристрастю, ось того дня нас стало більше, я так вважаю:)
Галина Смагло
Через місяць почали тішити груди своїми формами. Не мене, а поціновувача поряд зі мною! Мене невеликий формат завжди влаштовував! Груди налилися, подобрішали, і Вова однозначно ухвалив — це воно! Був вечір і я чула, як він дзвонив своїй мамі, і вони були щасливі після його фрази: «У нас здається вийшло!»
Наступного дня було 8 березня. О сьомій ранку я проводила тренування з йоги для таких же спраглих як я, а після заїхала за тестом. Вийшла з ванної кімнати з круглими очима, але Вова показав мені, як треба реагувати! З того часу радіємо разом! Що стосується розуміння свого стану, то воно приходить у різних скоріше стресових ситуаціях, коли є ризики, а в звичайному житті живу як раніше.
Того ж святкового дня ми з моєю колегою проводили невеликий івент з йоги. Там була моя подруга, яка любить мене багато фотографувати. Я їй продемонструвала, що успішно стою на руках у позі під назвою Аштавакрасана.
А коли ми залишилися наодинці, я поділилася з нею своєю новиною. Думала, вона мене приб'є. А що? Не можна? З того часу я продовжила вести свій звичайний спосіб життя - давати уроки йоги, уникаючи виконання кількох асан, де напружуються м'язи преса. А хотілося! Але наслідки були. Про них я напишу наступного разу.
⊕⊕⊕
Перший триместр вагітності був коротким (два місяці, я ж дізналася аж через 4 тижні) і я старанно намагалася усвідомити, що відбувається щось інше, ніж завжди. Але не дуже виходило! Залучила до консультантів кілька подруг — мам дітей від кількох місяців до тридцяти років. На облік у поліклініку пішла ставати на 11-му тижні, маючи досвід спілкування декількома гінекологами. Але все поряд.
Подруги виявилися хвилюючими перестраховицями. А я ні. Але спочатку я налякано всіх слухала. Березень - найпохмуріший час на рік, за моїми спостереженнями, день ще недовгий, сонця мало, сльота і повне виснаження організму щодо вітамінів. Це позначається на настрої та загальному життєвому тонусі. От і мені, незважаючи на зусилля зрозуміти, що я тепер не одна, треба було реалізувати свій потенціал.
Галина Смагло
Інакше я сумую, а точніше, стаю токсичною у спілкуванні. І сама з собою, а це головне, що мене спонукає до дії. Тому я пішла розбиратися з собою в школу коучінга, заодно освоївши нову професію, котра дуже відповідала моїй натурі — коуча. Тому моя вагітність проходить насичено, енергійно та цікаво.
Опишу тут трансформацію свого внутрішнього стану, знань та поглядів. І всього, із чим стикається майбутня мама на шляху до чарівної зустрічі.
