Напевно, в оточенні кожного з нас є сім'ї, які стикалися колись або зараз перебувають у процесі розлучення та поділу майна. Якщо їм ділити нічого чи всі фінансові та майнові питання заздалегідь дозволені та закріплені (шлюбним чи нотаріальним договором), то турбуватися причин немає. Однак якщо свого часу подружжя не приділило належної уваги цим важливим та делікатним питанням, то їм доведеться або сісти за стіл переговорів, або вирішувати свої майнові суперечки у суді.
Джерело: Shutterstock
Сімейний кодекс України передбачає, що майно, набуте у шлюбі, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що хтось із них з поважної причини не мав самостійного заробітку.
Вважається, що кожна річ, придбана під час шлюбу, крім речей індивідуального користування є спільною власністю і ділиться при розлученні навпіл.
Однак незважаючи на загальні правила рівності часток подружжя, при розділі майна законом все ж таки передбачена можливість відступу від такої рівності як у бік збільшення частини майна на користь одного з подружжя, так і у бік повної відмови від поділу майна та передачі його в одноосібне володіння чоловіка або дружини.
Будь-який подібний відступ вирішується виключно у судовому порядку. Розглянемо обидва варіанти.
Джерело: Shutterstock
Один із подружжя має право звернутися до суду на отримання більшої частини майна при розподілі, наприклад, 2/3, 3/4 тощо. При цьому для такого розділу мають бути доведені суттєві обставини, винятковий перелік яких чітко визначений Сімейним Кодексом. Такою важливою обставиною може бути, якщо один із членів сім'ї не забезпечував сім'ю матеріально, ухилявся від участі у утриманні дітей, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно на шкоду інтересам сім'ї.
У подібній ситуації до суду необхідно буде надати докази неучасті одного з батьків у житті дитини не тільки матеріального характеру, а й фізичного (коли батько, наприклад, водить дитину на секції, до школи, займається з нею, бере до себе додому на яку- той час і т.д.). Збитки інтересам сім'ї повинні також бути розраховані або у чисельному вигляді, або підтверджені конкретними негативними наслідками.
Ще однією важливою обставиною, яку суд може врахувати для відступу від рівності часток, є те, що діти проживають разом з одним з батьків, а розмір аліментів, які вони отримують, недостатній для їхнього фізичного, духовного розвитку або лікування.
Тут доведеться доводити, що діти фактично проживають з одним із батьків, перебувають на його повному матеріальному забезпеченні і або отримують аліменти в меншому розмірі, ніж передбачив законодавець, або ж вони з об'єктивних причин, потребують більших витрат на своє утримання.
На жаль, судова практика в цьому питанні досить мізерна, і судді дуже рідко йдуть шляхом поділу майна в нерівних частках. Але у разі наявності всіх чи більшості вищезгаданих обставин та глибокого обґрунтування необхідності такого нерівного поділу ніщо не заважає юристом та адвокатом створювати нові судові прецеденти.
Джерело: freepik
Існує також інша крайність у майновому питанні. Наприклад, люди юридично перебувають у шлюбі, а фактично живуть окремо або як чужі люди, ведуть окремі бюджети та домашнє господарство.
Якщо ж фактично справжньої сім'ї вже немає, а ви робите великі покупки, купуєте машини, дачі, квартири, краще відразу збирайте чеки, договори, інші документи, що підтверджують ваше виключне право на це майно. Це можуть, наприклад, бути документи отримання особисто вами сум грошей, які ви згодом вкладаєте у придбання майна.
Якщо зібрати докази того, що вкладені гроші належали одноосібно одному з подружжя, а чоловік та дружина на момент придбання майна фактично не перебували у шлюбних відносинах, вели роздільне домашнє господарство та мали окремі бюджети, то у вас є дуже великі шанси на успіх.
Порада: дату фактичного припинення шлюбних відносин краще вказати під час подання заяви про розлучення. Тоді при розподілі майна ви значно полегшите собі завдання з доведення, що конкретне майно розподілу не підлягає.
Життєвий досвід та судова практика підтверджують, що найкращим вирішенням питань щодо розподілу майна є позасудові способи їх врегулювання. Але коли діалогу між подружжям немає і домовитися не вдається, необхідно бути морально готовими до тривалого процесу та віддавати право ухвалення рішення суду. А судді – це люди, які, крім законів при прийнятті рішень, керуються ще й власними внутрішніми переконаннями.
