Занепокоєння дитини – природна емоція відповідальних батьків. Однак, не дозволяючи малюкові набивати власні шишки, ми позбавляємо його можливості розвиватися та набувати власного досвіду.
Джерело: instagram @natalyarusskih.photo
Занепокоєння дитини – природна емоція відповідальних батьків. Однак, не дозволяючи йому набивати власні шишки, ми позбавляємо його можливості розвиватися та набувати власного досвіду.
Сьогодні, спостерігаючи за дітьми та батьками на майданчику під час прогулянки з донькою, вкотре думала про «виховний баланс». Цікавості, дозволу дитині здорового ризику, зіткнення з новим досвідом та безпекою. Звернула увагу на дитину років 3. Вона не відходила від мами і з побоюванням дивилася на дітей. А мама контролювала кожен крок. Діти на майданчику грали, бігали, у міру кричали. А дитині не було цікаво.
Ми маємо дві рушійні сили — цікавість і страх. "Страх" допомагає нам залишатися в безпеці. "Цікавість" - те, за рахунок чого ми розвиваємося. (Цікавість - те, з чого виростає "навчальна мотивація").
Дитина не розвивається, коли їй не безпечно. Але він так само не розвивається, якщо ми не даємо йому ризикнути спробувати, якщо в нього немає можливості зустрічатися з новим досвідом. Досвідом "За межами нас". Він розвивається, одержуючи зворотний зв'язок, зіштовхуючись із результатами своїх дій, відносин, виборів. Ми створюємо для дитини «збагачене середовище», це те «цілком різне» що стимулює його розвиток. Ми «збагачуємо» його життя звуками, ароматами, дотиками, рухом, спілкуванням, правилами, знаннями, ми даємо йому можливість знайомитися з різними дітьми, пробувати різні дії (які йому під силу), і стикатися з їхніми наслідками, допомагаємо виправляти помилки, відзначаємо успіхи.
Джерело: Shutterstock
Ми поруч, своїм спокоєм, відгуком потреби, своїм величезним досвідом, любов'ю, знаннями, довірою. Поряд — так, щоб на нас можна було спертися чи озирнутися, якщо треба, перед новим кроком. Ми поруч всією своєю силою і спокоєм, але щоб дитина дозволила собі цікавість.
Чим менше у дитини «дозволення цікавості» — тим більшою буде тривога. Чим частіше батьки намагаються повністю захистити дитину від складнощів, які дитині під силу — тим частіше потім вони кажуть — «у неї зовсім немає інтересу», «вона лінується», «у неї немає мотивації».
Питання, які я б задала мамі цієї дитини на майданчику, якби вона запитала,
- Що вам допомагає відчувати себе у безпеці? (Так, безпека в даний час досить відносна)
- Що б ви хотіли, щоб уміла ваша дитина?
- Чи бачить дитина це вміння у вас, чи може у вас цього вчитися?
- Чи дозволяєте ви дитині цей досвід (у грі, діях, стосунках)?
