Уявіть: ви потрапили в тубільне плем'я, де панують інші закони та звичаї. І як би ви не були схожі зовні, для них ви все одно залишаєтеся чужинцем. Вам здаються дикими їхні звички та звичаї. А тепер скажіть, що ви відчували б, якби дізналися, що повинні залишитися в цьому племені на довгі роки? Страх? Шок? Розгубленість? Жах? Все це відчуває дитина, потрапивши до нового колективу.
Джерело: instagram @albinagribochek
«Новий клас або група в дитячому садку – це окрема держава, зі своїм усталеним зведенням негласних правил і законів», – стверджує досвідчений психолог та психотерапевт, спеціаліст сімейної та індивідуальної психотерапії Оксана Королович. І новачкові, який потрапив у новий «режим», доводиться спочатку несолодко.
А як психологи?
Нерідко батьки впевнені, що штатні психологи та вчителі/вихователі допоможуть дитині прижитися у класі/групі. І роблять величезну помилку, самоусуваючись від адаптації дитини.
Сувора реальність така: часто новачки залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами. Шкільні психологи та вчителі звертають увагу на таку дитину лише тоді, коли вона починає себе поводити зухвало: битися з однолітками і зухвало вчителям. Але це вже занедбана стадія проблеми, коли дитина остаточно усвідомлює: вона не прижилася в колективі.
Зазвичай новачки поводяться непомітно. Наче пробують ґрунт. Не виявляють особливої активності під час уроків, обережно намагаються зблизитися коїться з іншими дітьми. І лише побачивши, що влитися в колектив не вдається, починають привертати увагу поганим поведінкою. Або залишаються в позиції «аутсайдера».
Джерело: instagram @amakids_obninsk
Як допомогти дитині адаптуватися
Те, наскільки швидко ваше чадо приживеться в новому оточенні, залежить насамперед від його характеру: товариськість, відкритість, дружелюбність. Ну і звичайно, від того, як налаштована дитина.
Бажаєте допомогти йому стати у колективі своїм? Уникайте таких помилок:
- У жодному разі не знецінюйте переживання дитини. Так, вам здається смішним боятися інших дітей чи вчителів. Але, поклавши руку на серце, зізнайтеся, якби вам довелося зараз шукати нову роботу, хіба б ви не переживали, як прийме колектив?
- Не налаштовуйте дитину на агресію. Ніяких фраз на кшталт: «Не давай себе образити», «Якщо образять, дай здачу» не повинно звучати. Ними ви підсвідомо програмуєте дитину на те, що в колективі на неї чекають конфлікти.
- Не радьте дитині терпіти. Так само, як і поради захищати себе, небезпечні поради «наперед» терпіти: «Промовчи», «Не звертай уваги». Це налаштовує дитину на роль жертви. А як відомо, жертва завжди знаходить свого агресора.
Єдино правильна поведінка батьків: програмувати дитину на позитивне спілкування з однолітками: "Ти швидко знайдеш собі друзів", "Тобі обов'язково сподобаються вчителі" і т.д.
Джерело: instagram @kuratova_photo
Ще кілька порад
- Постарайтеся зберегти спосіб життя колишнім. Нехай дитина відвідує ту саму секцію (якщо це можливо). Не забувайте про сімейні ритуали та прогулянки. Звичні заняття та близьке коло спілкування зроблять адаптацію менш болісною.
- Дайте зрозуміти, що ви завжди поряд і готові вислухати. Але не будьте нав'язливими. Прискіпливими розпитуваннями ви змусите дитину замкнутися у собі. А ось щира участь і увага нададуть дитині сил та впевненості.
- Не лайте за погану поведінку чи позначки. Пам'ятайте, що негативні причини призводять до негативного результату. У них треба розбиратися. Поговоріть із вчителями. Дізнайтеся, чим ви можете допомогти у цей непростий період.
І насамкінець головна порада: приділяйте дитині якомога більше часу. Намагайтеся частіше гуляти, знайдіть загальне хобі, відкрийте час просто поговорити. Стати не шкідливим «предком», а вірним другом. І тоді ви завжди будете в курсі його проблем. Отже, зможете вчасно допомогти.
