На початку поточного року столичні кінотеатри запустили спеціальні тихі сеанси для батьків-кіноманів із маленькими дітьми. Як все відбувається насправді, чи достатньо сеанси «тихі», чи комфортно малюкові і чи вдається зосередитись на перегляді дорослому, розповість у своєму свіжому блозі активна українська мама Тетяна Мельниченко.
Тетяна Мельниченко
Про мамські сеанси з приглушеним звуком і тьмяним світлом я дізналася з телебачення. Швидко знайшла у фейсбуці групу «Київ дружній до батьків і малюків» і почала стежити за чужими походами біля кіно. Для мами, яка сидить у декреті, шкірна вилазка – це мрія. Коли дізналася, що у кінотеатрі, який не зовсім далеко від нас («Планета кіно») теж будуть сеанси — вирішила ризикнути і сходити, хоч нам було лише 4,5 місяці.
@@@@
Мама, яка раніше була завсідником кіно потрапила туди після пологів лише раз, коли тато погодився погуляти з коляскою у парку. А потім ця мама дуже спішила до малюка і постійно хвилювалася, тому розслабитись повноцінно не змогла. І ось ми у кінотеатрі втрьох. Перше, що вразило — гучна музика на вході в торговий центр (де кінотеатр), незважаючи на те, що сьогодні тут затишені сеанси для мам із дітьми. А наш синок заснув ще у машині. Довелося швидко проскочити, благо не прокинувся.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мої незабутні пологи: список у пологовий будинок та кілька секретів
Подолали ми і ескалатор, на якому разом із нами опинилася група галасливих школярів. Прокинувся малюк перед самим сеансом, але поводився тихенько. Йому було цікаво. У залі — приглушене світло і гарні зручні крісла, між ними широкий прохід. Туди ми і примостили дитяче автокрісло з синочком.
Тетяна Мельниченко
Весь цей комфорт обійшовся у 70 грн зі дорослого, хоча як а мене, для ранкових сеансів це задорого. В іншому кінотеатрі («Жовтень»), з розповідей матусь, ціна на «тихий сеанс» 50-60 грн, ще є пеленатор у залі та іграшки на підлозі, діти повзають і граються біля екрану. Тут цього не було. Пеленатор був у туалеті, але нам не знадобився. У першому ряду мами розмістили коляски, розпочався анонс. На анонсі, на жаль, звук ніхто не приглушував, тому він був досить гучним. А от на самосу сеансі — притишили, хоч би я зробила ще менше.
Мене і досі цікавить думка фахівців, як впливає на психіку малечі такий сеанс, на якому написано від 0+. До того ж не факт, що дитині корисні ці миготіння на екрані, тому ми намагалися відвернути малюка обличчям до себе і врешті приспати.
@@@@
Спершу ми були наймолодшими глядачами, але з початком сеансу приєдналися ще кілька ручних дітей. Але моє мамське сумління трошки заспокоїлося — ми не одні;) Але бажання вколисати малючка мене не покидало і тут я згадала про свій прокол — я вдягнула чудове парадне плаття, в яке влізла після пологів, але для годування вона не зовсім придатна грудей;) довелося імпровізувати, пощастило, що у моєму ряду не було інших глядачів.
Проте, малюк не поспішав вкладатися, його явно цікавило те, що діється на екрані та навколо. А навкруги бігали старшенькі діти, трохи плакали меншенькі — загалом звична мамська атмосфера. Бракувало якихось смачних печінок і чайку для сімейного затишку (врешті все це можна було принести з бару).
Тетяна Мельниченко
Минут за 40 приспали ми малюка на двох досить широких і зручних кріслах, благо місця в кінозалі було достатньо, бо на перший мамський сеанс прийшло лише з 30 людей разом із дітьми. Ми гарно додивилися мультфільм про бебі боса до кінця, поки наш маленький бебібосик тихенько сопів на кріслі. Мама отримала позитивний заряд на весь день, відпочив і татко, та й малюк з приходом додому був бодрим як завжди, бо сезон кінопереглядів — відкрито.
@@@@
До речі, вже за кілька тижнів такі сеанси розпочалися і у кінотеатрі «Флоренція». Їх проводять у переобладнаному залі з м'якими стільцями. Рівень звуку коригувала менеджер на місці, як на мене — він був ідеальним. Також «приглушене» світло. Старші дітки мали змогу бігати біля екрану, а молодші сиділи на руках або у візках. Ці коляски прямо до зали допомогли занести охоронці, оскільки пандус ще не встигли зробити. Квиток на такий сеанс нам обійшовся у 40 гривень. Тож ми подивилися ще й стрічку «Красиво піти». І пішли з бажанням повернутися знову.
А в наступному блогі я розповім ті, як ми вчилися плавати із малюком та ходили до басейну.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Мені 35 і я вагітна! Невигадана історія української мами
Як вибрати правильні підгузки для дитини: безцінний досвід української мами
