Дорогі мами та тата, у нас хороші новини! Сайт moirebenok.ua запускає дуже цікавий та корисний блог, його автор — дитячий дитячий письменник, поет, журналіст Юрій Нікітінський робитиме для вас огляди популярних дитячих книг та новинок на книжковому ринку. Тепер ви зможете порадувати малюків найцікавішими історіями, барвистими картинками та чарівними казками.
Юрій Нікітінський
Дивлячись на мене, мабуть, і не скажеш, що я пишу книжки для дітей. Один київський письменник-сатирик колись підписав мою фотографію: дитячий письменник із дорослою особою. Тому давайте спершу я відповім на одне з найчастіших питань – чому я став дитячим письменником?
Якщо ви думаєте, що дитячими письменниками народжуються, це не так. Як мінімум не в моєму випадку. Я якраз хотів бути то космонавтом, то лісником, то актором. Актором найбільше. Загалом, нічого не віщувало лиха. Поки приблизно в 11 років я не написав вірша про ішака, що йде в кишлак і невідомо чому, він на спині несе сову. Це був короткий зміст шедевру. Сталося це влітку, коли я гостював у бабусі з дідусем у Білорусі.
У сім'ї вирішили, що у них зростає як мінімум Пушкін. Не тут то було. Нічого нового я писати не збирався. Поки що не сталася аварія на ЧАЕС. 1986 року я знову почав писати. Навряд це сталося під впливом радіації. Просто мені хотілося стати рок-зіркою. Отже, перші тексти були спробами пісень. Ну, і заради приколу я почав складати веселі віршики про своїх друзів, які вони із задоволенням слухали на перервах між парами в технікумі радіоелектроніки, куди я пішов навчатися після восьмого класу.
Забігаючи вперед і закриваючи другорядну лінію рок-музики, скажу, що примудрився зібрати гурт і близько року світитися на київських майданчиках і навіть трохи погравши за межами України. У Санкт-Петербурзі був концерт, про який навіть зараз боляче згадувати - поки ми грали, глядачів, як пропелером, здувало із зали ряд за рядом, а в Ашхабаді, де я народився, ми примудрилися виступити на розігріві у ДДТ, тоді супер популярної групи. У цьому, можна сказати, все. Тож повернемося до дитячої літератури.
Юрій Нікітінський
Вже тоді у мене вистачило розуму зрозуміти, що для творчого розвитку не завадить знати та читати не лише рок-поетів. І добре, що мама працювала у бібліотеці. Я продовжував писати веселі віршики, які при цьому виявилися не надто веселими для гумористичних видань, але й не надто серйозними для товстих журналів.
Такий ось глухий кут, з якого мені допомогло вибратися знайомство з творчістю оберіутів (Харм, Заболоцький, Введенський і т.д.) і з ленінградського (нині Санкт-Петербург) поета Олега Григор'єва. З'ясувалося також, що я був знайомий із творчістю всіх цих поетів за дитячими книжками. А з останнім по віршиках, які в дитинстві вивчав сам, думаючи, що вони народні. Як, наприклад, це:
Сидорів Сазон
Воробйов годував.
Кинув їм батон -
Десять штук убив.
І я тоді подумав: господи, це ж те, що я хочу робити – писати такі іронічні речі для дітей, які можуть повеселити і дорослих! Так я почав писати для дітей. Не лише вірші, а й прозу.
Потім я прийшов до журналу «Барвінок», де працював живий класик української дитячої літератури Анатолій Георгійович Костецький. Він добре мене прийняв, одразу назвав усіх авторів, якими я тоді захоплювався і наслідував, у тому числі нових письменників і поетів, що друкувалися в новому авангардному дитячому журналі «Трамвай». І почав мене потихеньку публікувати. Про Костецького обов'язково буде окрема розмова. Чи не прямо зараз.
Після першими публікаціями з'явилися перші книжки. І перші переклади. Шведською, литовською, китайською мовами. Я став лауреатом та призером таких конкурсів, як Корнійчуківська премія, Нова дитяча книга, Премія Бабеля. Зараз я автор понад двадцять книг для дітей, які виходили в Україні, Білорусі та Росії (про переклади вже написав).
А головне, став ще й батьком двох дітей Варвари (9 років) та Мишки (4 роки), що в очах певних людей, нарешті, виправдало моє письменство, на кшталт, коли діти є, то зрозуміло, для кого пише.
Юрій Нікітінський
Тепер про друге питання, що часто ставиться. Вважається, що якщо я дитячий письменник, то можу і книжок хороших порекомендувати. Все правильно. Можу. Цим і займусь у новому блозі. І як це зручно виходить - радити книжки відразу для двох віків! Слідкуйте за моїм блогом – розповідатиму про своїх улюблених авторів, цікаві книги та новинки.
