На календарі 14 лютого 2017 року. Я з раннього ранку готувалася до святкової вечері. Замість того, щоб відпочити, працювала на благо вітчизни. Чим я тільки не займалася цього дня: і люстри витирала, і по підлозі рачки повзала, щоб почистити килим... Поклавши руку на серце, зізнаюся, що жодного разу навіть не присіла.
Джерело: [захищено електронною поштою]
***
На годиннику було 9 вечора. Прийшов мій коханий з роботи і ми розпочали святкову трапезу, паралельно дивилися фільм. На столі горіла свічка, стояв букет червоних троянд. І я не могла дочекатися, коли ж ляжу спати. Повечерявши, ми з чоловіком домовилися, що всі наступні дні перед пологами я відпочину і наберуся сили.
За хвилину після нашої розмови в мене схопив живіт. Я втішала себе, що ще рано, мовляв, це тренувальні сутички. Після першої, через 6 хвилин, пішла друга… Я ввімкнула на телефоні програму, яка вимірює інтервал між скороченнями. І вже протягом кількох годин сутички тривали кожні 5-6 хвилин. За ті перші дві години сутичок я ще дивилася фільм, знову поїла, прийняла душ, перевірила наявність усіх необхідних речей у сумках та документах.
Джерело: [захищено електронною поштою]
Толя запропонував їхати до пологового будинку, але я вирішила лягти спати (наївна) і почекати ранку. Скорочення матки були ще не дуже інтенсивні, але я думала, що це вже больовий максимум, і більше не буде. Ще у другому триместрі вагітності я дивилася відео мам-блогерів, які розповідають, як пройшли їхні пологи. І часто вони скаржилися, що сутички були болючі, казали «мене скрутило від болю». Я тоді була скептиком і думала «чого вони брешуть? Яке скрутило?».
***
Ми лягли: Толя заснув, а я поверталася і продихала сутички. Терпіла до пів на п'яту ранку, а потім розбудила чоловіка і сказала: «Їдемо в пологовий будинок». Толя викликав таксі і ми поїхали до шпиталю.
15 лютого, на годиннику 5 ранку. Ми з чоловіком приїхали до пологового будинку. У вестибюлі сиділа жінка, що продихала сутички. Ми зайняли за нею чергу, поставили сумки та сіли на стільчики. Довго сидіти було неможливо — інтенсивність сутичок збільшувалася щохвилини. Доводилося ходити, спиратися на чоловіка, присідати, згинатися, але не сидіти на місці.
На що схожі ці скорочення? Нагадують менструацію, але набагато болючіше, і ще болить поперек (це в моєму випадку може хтось легше переносить). Ось дійшла і моя черга до приймальні. У кабінеті сиділа сонна чергова акушерка. Оглянувши мене, вона сказала, щоб я приїхала народжувати за тиждень. Мовляв, дитинко, ти ще не народжуєш. Щоб переконатися, що «ще рано», акушерка запропонувала почекати лікаря, який своїм авторитетом переконає мене. Прийшов лікар (чоловік), оглянув мене, виміряв регулярність скорочень та сказав, що це не сутички! Звичайно, у нього теж є жіночі статеві органи, і сутички він відчуває кожен день! 🙂
Джерело: [захищено електронною поштою]
***
Пологовий будинок
Вийшла я з кабінету в сльозах, було так прикро і нестерпно боляче. Вирішили ми поїхати додому і викликати швидку, щоб я потрапила до іншого пологового будинку. О 9-й ранку приїхали фельдшери, скептично дивлячись на мене, говорили, що рано ще (як змовилися всі). Але Толя із криком попросив чимось допомогти. Посадили мене в карету швидкої і повезли до пологового будинку. В'їжджаючи на подвір'я, я зрозуміла, що мене привезли до того шпиталю, з якого я нещодавно втекла додому... Від розпачу в мене почався безперервний плач. Але, зайшовши до приймальні, я побачила іншу зміну лікарів і трохи зраділа.
Увійшовши до кабінету, я відчула позитивну атмосферу та сподівалася, що вагітною з цієї будівлі вже не вийду. Після огляду акушери сказали, що я можу готуватися до переходу до пологового відділення. Ще потрібно було оформити документи: віддати план пологів, заповнити анкету, відповісти на питання щодо наявності алергії на компоненти знеболювальних та інших ліків. Толя приїхав із сумками для мене та малечі, провів на 3 поверх і ми обнялися. Далі я без чоловіка вирушила в дорогу, щоби зустрітися з донькою.
Джерело: [захищено електронною поштою]
Пологове відділення
15 лютого 2017 року: я в пологовому відділенні. У коридорі ходять дівчата зі сутичками — у палатах забито. Одна з акушерок запропонувала мені піти у душову, зробити масаж живота теплою водою, щоб заспокоїти біль. Близько півгодини я провела час у душовій – нічого не допомагало.
У тому приміщенні були фітбольні м'ячі, але, щиро кажучи, навіть не хотілося на них дивитися. Вийшовши в коридор, я присіла на м'яку кушетку і глибоко дихала, від чого паморочилося в голові. У цей момент згадувала тих дівчат на ютубі, яких скрутило. Сутички були настільки болісні, що я зателефонувала мамі та запитала: «чому ти мене народила?». Зараз, звісно, наш із мамою телефонний діалог смішно згадувати.
І ось мене поклали в палату на крісло-ліжко. Я просила персонал якось знеболити бою. Оглянувши мене, лікар вколола окситоцин, бо розкриття було невелике, а сутички тривали вже 16 годин. Потім мені дали веселий газ - трубка, з якої потрібно видихати закис азоту (на смак солодкуватий). Дихала я газом пару годин, але біль був відчутний. І в цей момент наважилася на епідуралку.
Джерело: [захищено електронною поштою]
***
Ще під час вагітності я була проти знеболювальних. Але того дня я зрозуміла, що геройствувати не треба. Краще мені зроблять анестезію, і я матиму сили народити самостійно, ніж витерплю всі сутички, а потуги не здолаю. Чекала я на анестезіолога близько години. За цей час до мене приходили інтерни. Хоча я у плані пологів написала, що проти практикантів, але тоді мені було абсолютно байдуже!
Інтерни підбадьорювали мене, жартували, тримали за руку. Без них я б померла! Анестезію вкололи у хребет, на сутичці. Протягом півгодини мене попустило. Поступово розпочиналися потуги. У той момент біля мене нікого не було, і довелося кричати, що народжую. Стовпившись навколо мене, акушери з інтернами наказали тужитися. Між потугами запитали про стать дитини, і я відповіла, що не знаю. Сказала лише, що дівчинку хочу назвати Іренка, а хлопцеві не підібрала ім'я. І ось, за пару зусиль народився мій янголятко, і хлопець у халаті сказав: «у вас Іренка».
15.02.2017 о 17.35 народилася моя принцеса: 3 кг 80 г, 54 см.
Джерело: [захищено електронною поштою]
Нас перевели до коридору (у палатах не було поки що вільних місць). У цьому коридорі ми з Іреною знаходилась доба. Наступного дня нас перевели до 4-місної палати.
Які речі нагоді мені в пологовому будинку
Вирішила згадати про сумки до пологового будинку. Поділюсь з вами, що знадобилося мені у пологовому будинку в Любліні. Надам повний список речей для мене та дитини. Отже, у сумку для себе я поклала:
- плеєр на момент сутичок, блокнот та ручка,
- телефон, заряджання,
- пляшка води, сік, вівсяні батончики,
- теплий довгий халат
- теплі та тонкі шкарпетки (кілька пар),
- паперові рушники,
- одноразова післяпологова білизна,
- сорочка на період пологів,
- рушники для обличчя та тіла,
- одноразові засоби жіночої гігієни,
- гумові шльопанці для душу,
- м'які тапочки для палати,
- зубна паста та щітка,
- дитяче мило для душу та шампунь,
- вологі серветки (велика упаковка),
- бюстгальтер для годування,
- жирний крем (мазати живіт),
- прокладки для грудей,
- мазь для грудей (від тріщин сосків),
- косметичка, гребінець, дезодорант, гумка для волосся,
- одяг на витяг.
Джерело: [захищено електронною поштою]
З перелічених вище речей мені знадобилося майже все, крім халата (в пологовому будинку було жарко), плеєра (не до нього було) і бюстгальтера для годування (була просто у вільній сорочці, тому що будь-який контакт грудей з тканиною був дуже болючим).
В сумці в пологовий будинок для малюка були:
- боді х 5,
- підгузки,
- шапочки х 5,
- пелюшки х 10,
- штанці,
- оранки,
- шкарпетки тонкі та теплі (на виписку),
- рукавиці-драпки,
- кофточки,
- одноразові пелюшки,
- рушник,
- ватні диски для вмивання,
- манікюрні ножиці,
- крем з цинком від попрілостей,
- ватні палички,
- вологі серветки,
- на виписку: комбінезон та тепла шапка.
Джерело: [захищено електронною поштою]
З дитячих речей у нагоді всі гігієнічні засоби, бодіки, шкарпетки, пелюшки, крем і одяг на виписку. Решта одягу була дуже незручна в надяганні на дитину. У боді без проблем можна «помістити» малюка, навіть коли він спить. Тому що в одязі такого типу ґудзики з голови до ніг, від чого не потрібно пропихати вразливу голівку ляльки у вузьку горловину.
Майбутні матусі, беріть у пологовий будинок все найнеобхідніше, і не рівняйтеся на мене. Адже кожне материнство є унікальним!
Зараз, через рік і два місяці після пологів, хочу сказати, що всі страждання та біль під час пологів забуваються. У пам'яті залишаються лише світлі спогади про першу зустріч із маленьким грудочком щастя!
(12 оцінок, середнє: 4,25 з 5)
