З народженням малюка картина світу жінки змінюється кардинально. Як і її життя. Найскладніший період – адаптація, звикання до нової ролі, нового ритму життя, відповідальності та любові, з якою ніщо не може зрівнятися.
instagram @lenaflyunt
Це часом нелегко - безсонні ночі, занепокоєння за малюка, страх втратити власну особистість і остаточно втратити самооцінку. Але минає час, і всі труднощі якось стираються з пам'яті, залишається лише любов до маленької людини, що росте. І ось… Хочеться народити ще одного… Як відбувається подібна метаморфоза з жінками на власному досвіді знає Олена Флюнт, мама двох діток, яка незабаром знову вирушить до пологового будинку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що не треба робити у декреті: поради дослідної мами
Щодня тик-так, і до пологів залишається дедалі менше часу. Коли мене запитують, чи я готова, гублюся і не знаю що відповісти. По-перше, я через день готую вагітних до пологів, а мам – до життя з дитиною. А по-друге, пологи це така подія, до якої неможливо бути абсолютно готовою.
Мій персональний Новий Рік
Зважаючи на те, що мій день третіх пологів, мій персональний Новий Рік дедалі ближче, я вирішила згадати — а як це було вперше? Я не дарма проводжу аналогію між святом Нового Року та святом народження. І там і там ми чекаємо на диво, ми не знаємо, які сюрпризи нам підготовлені, наскільки гладко і приємно все пройде. Ви знаєте, що таке післяноворічне похмілля? Так от післяпологове теж існує. Коли ти всю ніч веселишся в пологовому залі, обпиваючись гормональними коктейлями, коли тебе охоплює божевільна ейфорія та щастя, а наступного дня ти просто не можеш стати. Тобі вчора було так добре, як сьогодні погано. Єдине, що добре – голова не болить. Але болить решта. І ось, як і 1 січня, наступного дня після пологів, у тебе починається нове життя. Тільки якщо у першому випадку вона умовна, то у другому цілком реальна і потрібно тепер якось із цим існувати.
Коли відчуття дива трохи стихло, хоча окситоцин нам не дарма, це дика річ, багатьох жінок він тримає і п'янить протягом довгих місяців. Так ось, коли післяродова ейфорія пройшла, я зрозуміла, що диво народження не таке вже й диво. У мене було відчуття, що по мені пробігла череда бізонів. А потім проїхав трактор, туди-сюди, разів з двадцять. Тішив факт, що вперше за довгий час мене не мучить відчуття печії і я нарешті можу лягти на живіт без перешкод. Правда, перешкода з'явилася вже наступного дня – позбувшись кавуна трохи нижче, у мене з'явилося дві диньки трохи вище.
instagram @lenaflyunt
"На якийсь момент я перестала відчувати себе людиною"
До слова про диньки - на якийсь момент я перестала відчувати себе людиною. Я була ходяча їжа. Весь сенс мого існування полягав у тому, щоб бути їжею для м'ясного батона, що копошиться в пелюшках. Батон, незважаючи на свій крихітний розмір, був дуже вимогливим та гучним. У туалет я бігала так, ніби здавала крос. Іноді доводилося зціджуватися, тому що я хотіла вийти хоча б у магазин, а щоб зробити це зі спокійною совістю, потрібно залишити стратегічний запас їжі. І в такі моменти я почувала себе дійною коровою. Буквально. Я купила собі гарну білизну для тих, хто годує, у квіточку і з мереживом, щоб хоч якось утримувати себе на плаву і не шукати потім свою самооцінку десь у районі плінтуса. Це надихало, але до дзеркала все одно було краще не підходити — живіт, що поплив, бовтався в різні боки, тому я намагалася його швидше сховати під об'ємним махровим халатом.
Були в мене і годуючі нічні сорочки, теж симпатичні, але плями від молока, що раптово прибуло, псували всю красу. Я воліла не розчісувати волосся, воно страшно випадало, а завдяки колтунам створювався об'єм. Макіяж, улюблена червона помада? Довелося на якийсь час забути, інакше тоді не буде можливості зацілувати милий м'ясний батон, який з кожним днем все більше схожий на людину. Домалюйте сюди очі панди, що іноді світяться нездоровим блиском від недосипання. Картинка не дуже надихає. Іноді мені здавалося, що чоловік дивиться на мене і не може зрозуміти, що ж зі мною сталося. Який секс, у нас обопільно не виникало навіть думок на цю тему. І здавалося, тепер так буде завжди, перший рік немовля тягнувся нескінченно довго.
instagram @lenaflyunt
Парадокс: повторювати це хочеться знову і знову
Але все минає. Через дев'ять місяців на моєму тілі та в моїй голові не залишилося й сліду після вагітності та пологів. Секс, легкість у тілі, адекватність сприйняття та мислення – все повернулося, навіть нове волосся галузі. У те, що колись це сталося зі мною, можна було повірити, лише дивлячись на карапуза, що бігає поруч. І зараз мені важко вдається відновити ці спогади, жіночий мозок настільки досконалий, що має чудову здатність забувати все, що з ним відбувається. Вагітність, пологи, післяпологовий період – це складна творча робота, який завжди приємний період. Але ж парадоксально чарівний! Повторювати це хочеться знову і знову. Я знаю, про що говорю, тому що якби це насправді було жахливо, я б навряд чи проходила через це вже втретє)
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Чому з дітьми треба розлучатися
Як материнство нас омолоджує: висновки дослідної мами
