Введення прикорму в раціон малюка - справжнє випробування для молодих мам. У більшості батьків з цього приводу виникає багато запитань і переживань, адже всі хочуть дати своїй дитині тільки найкраще! Наш блогер та молода мама Тетяна Мельниченко поділиться своїм досвідом, розповість про складнощі знайомства з новою їжею та можливими варіантами їх подолання.
Джерело: instagram @likekidshop.ru
Зізнаюся чесно: давався він нам зовсім нелегко. І саме тому я довго не хотіла писати про свій досвід — бо він далекий від ідеальних схем та таблиць, які малюють педіатри. Але в останній годині все частіше на форумах читаю від мамочок те саме, через що пройшла сама. І розумію «ідеальних прикормів не буває». У кожного своя історія. Я розповім про наші труднощі і лайфхаки і вдруге комусь щось знадобиться.
♥♥♥
Як шкірна мама, яка прагне бути ідеальною, я старанно готувалася до початку прикорму. Перечитала відповідну літературу, дізналася що є не лише класичний, а й педагогічний прикорм (коли дитина потроху куштує все з маминої тарілки). Роздрукувала таблиці, що за чим дають у класиці і вирішила: у нас буде схема 50/50. Її рекомендують найбільше. А повний педприкорм мене лякав, через те, що мало досліджень і містить солені та ті, що може бути шкідливе, як на мене, в ранньому віці
Скажу відразу: я за здорове харчування, тому дуже зраділа, що завдяки прикорму ще раз перегляну свій раціон. Тому була в очікуванні цієї події. Питання, коли саме починати для мене взагалі не стояло: тільки після 6 місяців за умови всіх необхідних ознак — харчовий інтерес (дитина тягнеться до їжі), при цьому сидить, не випльовує продукти. До того — повне грудне вигодовування: різні сторонні рекомендації на тему: дай водички, сочку тощо розбивалися про моє чітке — МОЗ не рекомендує до 6 місяців нічого, крім грудного молока ( а написи ).
Скажу чесно, як прихильниця здорового харчування я для себе вирішила: дитина їстиме лише свіжу їжу — бо харчі, які стояти більше ніж 3 години не містять прани (життєвої енергії), я сама таке не люблю і дитині такого давати не хочу. Тому баночки для мене стали продуктом, який ми вирішили обійти. Також я планувала обійтися без дитячих каш, але, на жаль, не склалося.
Джерело: instagram @micuna_russia
♥♥♥
Отже в 6 місяців і кілька тижнів ми вирішили почати наш прикорм. Була весна і кабачки ще не з'явилися, але починати я хотіла з них, тому купила на органічній фермі товар, як мені обіцяли, нічим не оброблений (бо мороженим магазинним овочам не довіряла). Перші півложки пішли дитині добре і наступного дня я вирішила дати вже 3 (бо мені здалося, що ложка — мало) і, Боже, перша невдача: дитина зригує двачі фонтаном.
У мене шок. І я в паніці не знаю що робити. Медсестра каже поїти дуже часто водичкою невеликими порціями, давати регідрон (розчин при зневодненні) та наразі не ризикувати з грудьми. Але я все ж таки наважуюсь дати грудях дуже потрошку, щоб не спровокувати повторної блювоти і чекаю лікаря, бо температура різко скаче до 38.
Я і досі не збагну, чому нам не пішов перший прикорм, бо збіглося кілька причин:
- Дитина категорично не приймала все що було густіше за мамине молоко (а дрібноперемінний кабачок містив тонкі ворсинки, які малюк і потім не любив).
- У нас полізли зуби, а в цей період вводити нові продукти не бажано (хто б міг подумати, що вони полізуть саме на другий день введення прикорму).
- Ну і ще можливо фермерські кабачки таки містили щось, що не понравилось дитині.
Джерело: instagram @nataliya_o_gv
♥♥♥
Отже, прикорм довелося відкласти на якусь годину. Далі були спроби приготувати парового кабачка, дитина його не хотіла, плювалася, перейшли на цвітну капусту, цукіні, броколі і ніяк. Поки я не ризикнула все змішати разом. І малюк почав їсти. А коли я почала додавати в пароварку помідор без шкірки — син погодився їсти непосолений супчик (пізніше функцію помідора чудово змінив тыкву, але майже за півроку, бо був несезон).
Перший продукт, який дитина їла щодня із задоволенням і без вередувань став звичайним домашнім йогуртом (на заквасці), який я готувала сама. Малюк легко вминав баночку і це було те, що спасало, коли треба було на годинку-дві позбавити дитину без цици на батька.
Потім у 7-8 місяців з'явився сирочок: іноді я варила його сама – сквашуючи молоко кефіром чи йогуртом – іноді купувала магазинний, без цукру та домішок. Але після нього дитина вже домашня не дуже хотіла.
Експерименти з педприкормом до 8-9 місяців терпіли повне фіаско. Щойно малюк з'їдав щось шматочком навіть з рисинку — порція з якої радять починати педприкорм, як одразу рвав. І я вже навіть занепала, бо спроби запарити зелену перемелену гречку теж зазнали провалу, навіть якщо туди додавалося грудне молоко. І я здалася — почала готувати магазинні безмолочні дитячі каші. Перші три ложки він з'їдав охоче, а далі крутився і вертівся. Проте, вирішила, силувати не буду. Половина каш йшла біля смітника. Але в голові добре закарбувалася фраза: ваша дитина не гуска, печінку якої готують на фуа-гра, і нічого фарширувати її їлом під час мультиків. Малюк свідомий і їстиме сам, як настане година.
Джерело: instagram @goodthings4family
♥♥♥
Спершу я змішувала каші з фруктами і йшло досить неплохо, але з часом чи дитині приїдався смак чи набридали фрукти (приміром терті яблука і грушки) і вона навіть охочіше їла просто запарену кашу, ніж з чимось. Потім добре пішли каші на грудному молоці і мій особистий лайф-хак – на узварі. Але щойно наставав період зростання зубів — і дитина знову відмовлялася від усього. Залишаючи собі лише цицю (не уявляю, чим би ми годувалися, якби її не було. Адже вона незамінна при хворобах, у дорозі, для присипляння та й просто — дешево і сердито).
Каші на сумішах дитина майже не визнавала. Хоча були дні, коли вона погоджувалася їх їсти на прогулянці із ложки-контейнера. Це було зручно, коли не було можливості з якихось причин дати грудей. І ось настав той диво-день, коли десь у 8-9 місяців Олесь жадібно почав під'їдати гречку з моєї тарілки. Рис він покохав менше, кукурудзянку теж, а ще був у захваті від пшона та ячневої каші. Не скажу, що з'їдав багато. Але йому подобалося, як смакує мама і навіть повторював за мною «ням-ням». Отже, спрацював перший принцип педприкорму: дитина повинна бачити, що батьки теж їдять.
Я практикувала кормити дитину зі дорослої тарілки і дорослою ложкою, маніпулюючи її рукою. За кашами пішли супи та дрібні овочі з них. Хліб я вирішила обмежити — замінила дієтичними зерновими хлібцями, які не лише корисні, а й буквально танути в роті. А ровно в рік у ресторані на свій день народження Олесь сам взявши ложку і ум'яв майже всі дитячі картопляни пюре, яке принесли. Причому з величезним апетитом.
Fotolia
Поступово я почала додавати до пюрешок і супчиків горох, а також яйця. У каші сухофрукти, зокрема чорнослив. І робити солодкі пюрешки (хоч їх Олесь і досі не любити). Зате іноді надгризає з мамою банан чи яблучко, йому дуже подобається їсти разом з мамою чи навіть годувати її.
Справжнім відкриттям для мене став гранат. На диво малюк його з таким апетитом уплітає і навіть із кісточками (медсестра запевнила — не страшно, вийдуть із калом самі). Хоча вже зараз Олесь навчився їх спльовувати. Я даю не багато до 10 зернят, але син завжди вимагає ще:) Гранат — чудова профілактика анемії. І це не просто їжа, а ще й гра — моторику пальців розвиває.
Джерело: instagram@freshmarket_
Щоранку я пропоную дитині чисту воду і протягом дня також, а також компот із сухофруктів без цукру. Раніше переймалася, що він п'є мало, але педіатри запевнили — дитина сама знає скільки їй треба. У молоці теж достатньо води.
І так, він досі замурзується після шкірного прийому їжі. Натомість вчитися є сам. І так, у нас бують періоди, коли в мене опускаються руки: бо знову зуби чи ще щось і дитина нічого не їсть. Так, я щоразу чую від педіатра: ви вже маєте їсти стільки грамів того і того. І розумію, що це не так, бо не існує норм та таблиць. Бо кожна дитина – індивідуальність. І немає стандартних схем і підходів.
Мені дуже хотілося бути доброю мамою і максимально корисно годувати власного дитину. Ця історія може викликати критику і дискусію, але вона максимально чесно розповідає про труднощі з якими доводиться зустрічатися матерям, які намагаються вписатися в норми та таблиці прикормів, запропоновані педіатрами. Тих таблиць, які формувалися з досвіду дітей, що перебували на штучному вигодовуванні. І давно втратили актуальність. Тому зараз я певна, що кожна дитина сама ідеально знає з чого і коли почати, у кожній свій графік. І якщо вона є цицю — не переймайтеся, що мало прикорму. Все необхідне дитина собі добере. На все – свій час.
(4 оцінок, середнє: 3,50 з 5)
