Іноді мене питають, що читав я, дитячий письменник, у дитинстві? І тут особливого секрету чи на відміну від більшості інших дітей немає – я читав класику.
Від брата мені дісталася чудова і красива книга «Чудо-дерево» Корнея Чуковського, я любив, щоб мама читала мені її, коли ставила банки чи гірчичники (це такі штуки, якими лікували, здається, від застуди). Була в мене книжка казок Шарля П'єро та «Буратіно» Олексія Толстого. Потім був обов'язковий Носов і ще щось із книжок, без яких не обійтися будь-якій домашній бібліотеці.
Були дві поетичні збірки, які я дуже любив. І симпатичнішими інших віршів, як з'ясувалося пізніше, були вірші, написані Данилом Хармсом. Тоді мене авторство особливо не займало, але зачаровували рядки на кшталт цих:
Ішов вулицею загін –
Сорок хлопчиків поспіль:
раз,
два,
три,
чотири,
і чотири рази чотири,
і чотири на чотири,
і ще згодом чотири.
-
- Джерело: pikdo.net
-
- Джерело: pikdo.net
-
- Джерело: pikdo.net
-
- Джерело: pikdo.net
-
- Джерело: pikdo.net
-
- Джерело: pikdo.net
-
- Джерело: pikdo.net
-
- Джерело: pikdo.net
-
- Джерело: pikdo.net
І так далі. Або коротенький вірш про кішку, яка порізала лапу. Загалом тут можна сказати, що Хармс мені подобався з дитинства. Але цікавіше книги, які читав, коли почав писати вже сам.
Здебільшого це були автори, які об'єдналися довкола легендарного журналу «Трамвай». Но не тільки. Ось, наприклад, тоненька книжка видавництва «Дитяча література» 1991 року. Володимир Друк «Намальоване яблуко». Мені пощастило — у магазині «Поезія» на Майдані, а тоді на площі Жовтневої революції, поряд із Костьольною, я купив цю книжку. Спочатку я її там, просто в магазині переглянув і офігел просто. І вже з рук не випускав, боячись, що її одразу ж перехоплять. Гарні книжки тоді розліталися, як гарячі пиріжки. тим більше, з таким мізерним тиражем 150 000. Подібні вірші люди без фантазії та запасів марихуани зазвичай відзначають тегом «що курив автор». Але я саме такі й любив. І зараз люблю.
-
- Джерело: textonica.com
-
- Джерело: textonica.com
Або ще книжка, яка свого часу справила на мене дуже хороше враження. Роман Кухарук "Йой", видавництво «Радуга», 1993 рік, тираж 58 000. На той час я все чекав, коли ж з'явиться український автор, який би писав іронічно, сміливо та вільно. І коли побачив книжку з такою назвою, то одразу її й купив. Якби в Україні був свій Хармс у 30-х роках, то Рому за цією книжкою можна було б приписати до його послідовників.
Джерело: bookbox.com.ua
А однією з найулюбленіших моїх книг була «З листування з коровою» Тіма Собакіна. Мало того, що це були бешкетні вірші зі спотикаються часом римами і ритмами, так вони ще й передували невеликим прозовим вступом, мовляв, так от і так, пише вам той-то і той-то і ось з якого приводу. Все це виглядало страшно авангардно, сміливо і не типово для дитячої літератури того часу.
Джерело: yakaboo.ua
Тож якщо десь у букіністів знайдете ці три книжки, то сміливо купуйте – не пошкодуєте. А разом із ними будь-які книги Юрія Коваля, Марини Москвиної, Олега Григор'єва. І буде вам щастя.
Купити мої книжки можна ТУТ!
