Якщо дитина вкрала (фото: Fotolia)
Складні емоції виникають у батьків, які розуміють, що крадіжка стала проблемою їхньої дитини, їхньої родини. Крім того, важко відразу зрозуміти, що робитиякщо дитина вкрала. Дитячі психологи дають свої рекомендації, щоб це не стало типовою поведінкою.
- У 2-3 роки дитина не сприймає крадіжки бажання взяти чужу іграшку і не повернути її. Почуття провини покладати на нього не варто. Поясніть, що іграшку потрібно повертати, знайомте з поняттями «своє» та «чуже». Остання доведеться пояснювати ще дуже довго. Використовуйте для цього перенесення емоцій, сюжетно-рольові ігри.
- Не залишайте без уваги перший крадіжка, навіть якщо вона незначна і в межах сім'ї (дитина забрав ваші копійки з тумбочки тощо). Реакція на такий вчинок має бути однаковою у всіх членів сім'ї, у яких дитина щось вкрала, щоб вона не подумала: «У батьків вкрасти не можна, а у бабусі – можна, адже лаятися не буде».
- Лаяти і соромити дитину за крадіжку немає сенсу. Йому важливо пояснити, чому це робити не можна. Варто з'ясувати причину, чому дитина вкрала. І необхідно скласти адекватне покарання, не принижуючи дитину та не застосовуючи фізичного насильства.
- Батькам доведеться самостійно з'ясувати та проаналізувати причину крадіжки. Нерідко діти крадуть через нерозуміння, що чужого брати не можна, або щоб привернути увагу дорослих, або щоб завоювати повагу однолітків (зазвичай у 6-12 років). За рахунок вкрадених грошей або приємних дрібниць діти можуть купувати увагу інших дітей. Також дитина може намагатися самоствердитись за рахунок вкрадених речей та коштів (новий телефон, гаджет, гроші тощо). Іноді дитина краде, щоб допомагати комусь «бідному». Аналізуйте поведінку дитини у дитячому колективі, спілкування з іншими дітьми та дорослими.
- Не варто вести публічний розгляд у садочку, у школі, за всіх членів сім'ї. Публічна ганьба – це стрес може нашкодити психіці дитини, спровокувати агресію та психосоматичні захворювання, зруйнувати колективні відносини. Обговоріть проблеми у вузькому колі.
- Не лякайте дитину, що вона стане «карним злочинцем», не повторюйте постійно нотації, якщо проблема вже вирішена.
- Помилково сприймати крадіжку дитини як «погані гени». Якщо дитина вкрала, значить, у неї є проблеми, або в сім'ї є проблеми, або є помилка виховання, при якій не встигли пояснити, що красти не можна. Також необхідно контролювати брехню дитини, працювати над бажанням дитини збрехати, т.к. обман та крадіжка тісно пов'язані.
- Якщо підліток вкрав гроші і їх витратив, крім іншого, необхідно дати йому шанс заробити (під батьківським контролем, за їхнім рішенням) і віддати вкрадене.
- Не звинувачуйте дитину, доки не впевнені, що вкрала саме вона. Давайте йому змогу зізнатися першим.
- Багаторазове злодійство, яке батьки не в змозі зупинити, потребує корекції за допомогою психолога.
- Добре, якщо батьками ведеться профілактика крадіжки: пояснення, що таке «своє» та «чуже», пропозиція дитині зрозуміти, що вона відчує, якщо заберуть її річ без дозволу, пояснення, що не буває безкарної «дрібної» крадіжки, що відсутність вкраденого завжди помітять.
А в тебе є свої поради, що робити батькам, якщо дитина вкрала? Поділися ними у коментарі.
