Багато мами переживають, як малюк відреагує на завершення грудного вигодовування, вони побоюються, що дитина плакатиме, погано засинатиме і вередує. І це лише один бік медалі… А що ж потрібно зробити для того, щоб відлучення від грудей пройшло максимально безболісно не лише для дитини, а й для мами? Розкаже мама двійні, автор блогу ВаряДаря. Сир та Зефір - Олександра Квітка.
instagram@alexafil
Я навіть не могла подумати, що якось настане день, коли я напишу піст про свої груди 🙂
Вирішивши відлучити малюків, я була впевнена, що з лактацією впораюся самостійно, зрідка зціджуючись. Об'єм молока зменшуватиметься, а в результаті воно просто зникне. Мрії мрії…
@@@@
Першого дня все йшло непогано. Діти в основному були зайняті бабусями, я оселилася на кухні і потроху зціджувалася в той час, коли годі було годувати. До вечора груди налилися настільки, що було вже м'яко кажучи, некомфортно, але дрібні труднощі-проблеми-турботи все ж таки відволікали. На той момент для мене було набагато важливіше вкласти дітей спати та вистояти ніч.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Двійня на грудному вигодовуванні - це реально: 5 супер-порад від мами Варі та Дарі
Вночі я зцідилася 1 раз (хоча до відлучення діти могли і 5-6 разів прокинутися поїсти - незрівнянні масштаби). Вранці після півторагодинного сну стан грудей відійшов на другий план, малюки пішли гуляти з прабабусею, а я поїхала в магазин за продуктами та молоковідсмоктувачем, адже зрозуміла, що сама не впораюся. При цьому мене стало дивно трусити.
Я зателефонувала знайомому лікарю, яка сказала: «Без гормональних пігулок не обійтися, бо молока, мабуть, дуже багато. Але є одна обов'язкова умова — для їхнього прийому треба насухо зцідитися». При все наростаючому болю грудей я розуміла — буде непросто. До того ж це була неділя, я була за містом, тому консультанти з ГВ, які допомагають із такими проблемами, або були зайняті, або просто відмовлялися їхати.
@@@@
Повернувшись із магазину, я почала зціджуватися. Стан мій тоді описати нелегко: до грудей доторкнутися просто неможливо - все нереально болить і «закам'яніло», мене трясе, при цьому ще недосипання та жахлива спрага (адже багато рідини = багато молока). Зрештою, звичайно ж, «досуха» у мене не вийшло. І навіть при цьому обсяг становив майже півтора літри! Тут я почала розуміти, чому мої діти так погано їли «дорослу» їжу…)
Я спробувала поспати. Коли у мене нічого не вийшло, вирішила поміряти температуру. Просто диво, що на мене зійшла ця геніальна думка! На щастя, було лише 38,1. Лікар зателефонувала: потрібно терміново їхати до лікарні на огляд.
За годину ми з чоловіком уже були на місці. Після консультації мені сказали, що я приїхала за 2 години «до»… «До» крапельниць із антибіотиком та можливої госпіталізації. Насправді обійшлися спустошенням грудей, прийомом гормону та курсом таблетованих антибіотиків (про всяк випадок).
Найбільше мені було шкода акушерка, яка мене зціджувала. У неї хворіли руки, вона витратила всі пелюшки в оглядовий і зрештою сказала: «Такого я ще не бачила!» (це кількість молока). Я, до речі, пропонувала, щоб мені принесли якусь дитину погодувати — чого добру пропадати? Але вона запевнила, що за протоколом не належить і раніше так і чинили — приносили відмовників, а зараз не можна.
Поїхала я з полегшенням і настановою «не зціджуватися за жодних обставин!» Ах так, було ще одне - Терпі!
Ну далі все ясно. Було боляче: і тукало, і смикало, і давило, і боліло. І діти ще ні-ні та й згадають — постукають по грудях (так вони завжди раніше їсти просили). А ще й обіймаються міцно-міцно - до сліз.
Іноді мені навіть здавалося, що у мене імпланти (розмір грудей впевнено дотягував до 6, а на думку мами навіть до 8), і вони зараз вибухнуть. На третій день біль почала відпускати, але з'явилася нудота і навіть блювота. Зазначу, що мені довелося (через великі обсяги молока) випити 2 дози гормону і саме на прийомі другої почалися неприємні побічні ефекти. Але це можна пережити. Чесно.
На 9-й день після прийому ліків мої груди вже були властивого мені розміру, правда, ще «налита». Лактація зберігалася до 12 днів.
Мені б хотілося дати пару порад.
- Якщо можете кидати повільно – спочатку виключити день, потім ранок, а потім уже прибирайте годування на ніч – робіть лише так! Вам і таблетки не знадобляться.
- Якщо Вам, як мені, наприклад, довелося кинути «все й одразу», то не акцентуйте ВСІ увагу на дітях! Пам'ятайте також про себе та своє здоров'я! А ще краще – проводьте таке екстрене відлучення під наглядом лікаря.
Я сподіваюся, у вас все пройде легко та безболісно!
Олександра Квітка, мама двійні, автор блогу ВаряДаря. Сир та Зефір.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як відлучити від грудей двійню: історія однієї мами
