Хто врятує наше майбутнє? Звісно, наші діти. Але виховати їх чесними, дбайливими, справедливими та добрими – завдання батьків. Зараз набирають обертів всесвітні кампанії з охорони та порятунку навколишнього середовища, оскільки щодня наша Планета виснажується. Як навчити дитину зрозуміти та полюбити природу?
Fotolia
Давайте розберемося, чи може кожна окрема людина, а тим більше дитина вплинути на наш навколишній світ? Звісно, може. Адже саме ми, гуляючи в парку вибираємо: чи прибирати за своїм вихованцем, викинути під ноги стаканчик після щойно допитого капучино або донести його до урни, навіть якщо її немає поблизу.
Давайте починати з себе та виховання своїх дітей.
Декілька способів, які допоможуть нам покращити, а не погубити природу.
- Навіть найменших дітей варто привчати до чистоти. Саме перший пролитий суп на підлогу може стати дуже важливим етапом у подальшому вихованні, адже прибирання з дитиною – невід'ємна частина адаптації до дорослого життя.
- Вчіть граючи. Наприклад, можна проводити справжні досліди, імітуючи природні явища. Таким чином, карапуз зрозуміє основні поняття, як улаштований світ, як вивергається вулкан, як утворюються хвилі, де і як живуть різні тварини. Щоб дитина краще засвоювала нову інформацію, необхідно її дозувати (наприклад, не більше 1-2 факти на день), а також показувати на наочному прикладі (як народжуються курчата, як росте квітка).
- Необов'язково їхати кудись у далекі савани, щоб показати малюкові красу дикої природи, а на прикладі звичайного дерева у дворі можна продемонструвати всі етапи його змін залежно від пори року. Почніть самі помічати та радіти кожній дрібниці, яка вас оточує, і ваше чадо обов'язково підхопить таку позитивну звичку.
- Влаштовуйте сімейні дні хайкінгу, походів із справжніми посиденьками біля вогнища та риболовлею. Саме в такій довірчій обстановці поясніть, як і де можна розводити багаття, чому не можна ловити рибу в період нересту, як річка очищується і як слід прибирати після себе місце кемпінгу, щоб природа не постраждала. Адже дуже мало людей замислюються, що навіть консервні банки, які прийнято обпалювати, не варто залишати в вогнище, оскільки вони розкладаються понад 10 років. І всі ці 10 років вони будуть накопичуватися в одній вогнищевій ямі. Навіть, здавалося б, безневинний картон може пролежати на землі без пошкоджень 3-4 місяці. Справа полягає ще й у тому, чи захочете ви відпочивати в місці, де влаштовано звалище, навіть якщо воно — з органічних речовин.
Джерело: instagram@ivs098
- Візьміть за звичку постійно дізнаватися про щось нове з природних явищ. Адже так цікаво в тихий теплий вечір показати дитині якусь Планету чи Зірку та розповісти дивовижну історію, пов'язану з нею. Ці моменти допомагають зблизитися до всієї родини, а така атмосфера, у свою чергу, стимулює до розвитку.
- Заохочуйте дітей пізнавати і піклуватися про все живе. Не слід різко забирати своє чадо від собаки, що гуляє в парку (звичайно, якщо нічого не загрожує здоров'ю малюка). Дуже багато батьків, сам того не помічаючи, прищеплюють страх дітям. Звичайно, не кожна мати готова взяти в руку павука і щиро сказати, що він прекрасний. Але й різко реагувати на такий трофей дитину також не варто. Придивившись, можна й самим побачити дивовижну красу та унікальність навіть найнепримітнішої козишки. Саме цьому діти й навчають нас. А ми, у свою чергу, маємо підтримати прагнення до пізнання. Наприклад, коли наступного разу малюк буде довгий час спостерігати за мурахою, можна розповісти і показати йому, де вони живуть, і які вони насправді сильні, порівнявши їх пропорційно. Діти добре засвоюють новий матеріал, який грунтується на тому, що для них вже знайоме і відчутне.
- Влітку особливо легко показати дітям красу всього живого. Кожна ягідка, кожен помідор – те, за чим можна спостерігати, а потім ще й спробувати на смак.
Джерело: instagram@galo_family
- І, звичайно, дітям варто ретельно обирати літературу для прочитання. Навіть звичайна казка може викликати у дитини багато запитань. Наразі українські видавництва пропонують відмінний вибір «правильних» книг, де можна навчитися любити та поважати тварин, побачити, що їм призначено жити у лісах, саванах, джунглях, а не виступати на аренах цирку. Є видання, які показують якими корисними є фрукти та овочі, як необхідно берегти ліси, оскільки саме від них залежить наше повітря та життя.
Однією з таких корисних і водночас захоплюючих книг є повість від української письменниці Галини Малик «Вуйко Йой та Лишиня». Вона перевидається вже вчетверте, але саме зараз знайшла ті фарби, які зможуть привернути увагу кожної дитини та дорослої. Молода художниця Грася Олійко дуже трепетно поставилася до роботи над ілюстраціями цієї книги, оскільки сама занепокоєна питанням охорони всього живого.
Видавництво «Каламар» перетворило цю книгу на подарункове видання. Яскравість кольорів, оформлення, розмір та якість друку говорять самі про себе. Саме завдяки пригодам та історіям доброго, але іноді по-дитячому нетерплячого домовичка Йоя, можна пояснити дитині що таке дружба, взаємодопомога, справедливість та турбота. На зелених розворотах книги можна дізнатися про красу наших гір, лісів, і що таке сканзен. Йой намагається оберігати свій будиночок і друзів, серед яких і Мишка, Яка Не Хотіла Вирости Великий, і пуголовки Кася і Куся, яких він доглядає, і навіть настирливого цвіркуна він теж дуже любить, хоча час від часу сперечається з ним.
⇓⇓⇓
Всі дитячі риси та звички Галина Малик вдало зібрала в одному дуже доброму вуйку Йої. Така книга чудово підійде як для маленьких позначок, якими можна читати в сімейному колі по кілька окремих казок Йоя, так і тим, хто вже самостійно зможе подужати понад 100 сторінок книги.
Автор дуже яскраво і навіть неординарно описує знайомі нам поняття. Так, читаючи книгу, можна уявити, як пахне скоринка ще теплого запашного хліба, почути, як щебечуть солов'ї, і навіть побачити яким кольором пахне трава чи липа. Все це дуже допомагає розвинути уяву та словниковий запас дитини. Вуйко Йой навіть вимірює усі казками. Наприклад, «одна довга казка – це як від його будиночка до струмка. А одна коротка – як від струмка до високої сосни. Або від сніданку до обіду в нього означало дві по п'ять довгих казок та чотири короткі».
Мелодійна українська мова автора дуже тонко передає настрій книги та доповнена закарпатським діалектом, який розширить словниковий запас навіть дорослого.
Книга «Вуйко Йой та Лишиня» — чудовий спосіб розповісти дитині про красу нашої природи, як слід піклуватися про тих, хто цього потребує і як знаходити цінності навіть у непримітних речах.
