Згадайте власне зростання. Напевно, зіштовхуючись із нерозумінням з боку батьків, ви думали: «Уже зі своїми дітьми я такого не допущу, я тепер точно розумію, як уникнути подібних помилок». Які ж помилки виховання ми можемо припускатися самі того не помічаючи?
Джерело: Shutterstock
Ось сім головних помилок виховання, які можуть зробити батьки не навмисне, але при цьому псують життя своїй дитині.
"Перемогла дружба"
Цією фразою люблять закінчувати конкурси та змагання для дітей. Але правило про те, що кожен учасник отримує однакову винагороду, нівелює саме поняття змагання і не дає нічого, крім дитячого розчарування в кінці.
Причина в тому, що такий підхід дозволяє кожному малюку відчувати себе особливим, найкращим, незважаючи на об'єктивні досягнення. Однак у процесі дорослішання він однозначно почне помічати, що захоплення близьких щодо його особистість чомусь не поділяють усі оточуючі. І таке зіткнення з реальністю буде в рази болючішим, ніж розчарування від поразки у дитячих змаганнях.
Немотивовані нагороди
Часто ми даруємо або купуємо нашим дітям щось не з бажання зробити приємне, а як відкуп. Наприклад, якщо в сім'ї кілька малюків, і один справді заслужив на заохочення, другого ми теж не хочемо обділяти — як так, адже він засмутиться. Або ще варіант: дитина робить з нами щось не дуже приємне (йде до стоматолога, вчасно виконує домашнє завдання тощо), а за це ми «розплачуємось» із ним чимось матеріальним.
Ця система заохочення неправильна, адже наш малюк знову ж таки виростає непідготовленим до реальності. ми не виховуємо у ньому розуміння, що кожну річ у світі потрібно заробити своєю працею чи просто заслужити — ми вчимо безпідставно вимагати щось для себе, мотивуючи це тим, що хтось поряд отримав подарунок. Ми вчимо торгуватися замість того, щоб розвивати внутрішню мотивацію та силу волі.
Джерело: shutterstock
Навчання без прикладу
Фраза «я у твої роки» коробить усіх дітей та підлітків. Їм не цікаво, що ви робили колись. Тому що ось він ви, живий та дорослий, реальне продовження та наслідок своїх дитячих вчинків. І саме ви тепер є лідером у сім'ї і прикладом для малюка. Йому важливо те, як ви робите кожен день: чи порушуєте правила дорожнього руху, чи даєте хабар, чи брешете близьким. Ось те, чому дитина навчиться, адже діти дуже уважні. Тому, щоб змінити їхню свідомість, починати завжди доводиться з себе.
Розумний – не означає дорослий
Всі батьки, бабусі та дідусі вважають, що їх малюк — найрозумніший, обдарований і талановитий. Це може бути і справді правдою, проте не варто плутати розумну дитину з дитиною дорослою. Якщо він легко освоює нове, це зовсім не означає, що він здатний самостійно доїхати на інший кінець міста або приготувати обід. Будьте чесні з собою та співміряйте свої бажання з дійсністю.
Але й у протилежну крайність не можна пускатися, адже надмірна опіка не принесе нічого хорошого малюкові. Кращий варіант – це уважно стежити за однолітками дитини. І якщо одного разу ви побачите, що вони набагато самостійніші за вашого малюка, це і буде вірним знаком, що ви даєте йому недостатньо свободи.
Джерело: instagram@sarahdriscollphoto
Не забуваймо сказати про свої помилки
У ранньому дитинстві батьки для дитини подібні до божеств — вони всі знають і вміють. І буде набагато краще для майбутньої вашої дитини, якщо свої повчання ви самі почнете супроводжувати розповідями з власного досвіду — про те, як ви припускалися подібних помилок. Ось побачите: дитина дуже здивується, а водночас побільшає вам довіряти.
Адже рано чи пізно він сам зрозуміє, що ви не безгрішні. Головне, щоб це не опустило ваш авторитет у його очах. Говоріть про свої промахи. І обов'язково про те, які висновки ви з них зробили!
Плюшевий світ
Ах, як страшно уявити, що ваше маля впаде, зламає ногу, посвариться з другом або закохається не в ту дівчинку. Але ж це необхідний етап дорослішання! І якщо ви спробуєте захистити дитину від болю та страждань, то надасте їй ведмежу послугу. Подібні речі не можна забрати з життя, їх можна лише відкласти. І якщо малюк не впізнає всієї гіркоти втрат, болю в розбитих колінах і радості примирення зараз, йому доведеться зіткнутися з усім цим потом. Потім — у дорослому житті, коли вас не буде так близько, щоб допомогти.
Джерело: instagram@allthatisshe
"Я сам"
Іноді нам просто не хочеться чекати, поки дитина сама зав'яже шнурки, адже ми можемо швидше. Іноді - ліньки пояснювати, як виконати якесь доручення - простіше зробити самому. Так ми закладаємо у малюка впевненість, що не треба взагалі нічого робити. Якщо почекати, то хтось неодмінно виконає твою роботу. А якщо робити помилки, прийде хтось розумний і сам все виправить. Як думаєте, легко їм доведеться у дорослому житті з такими установками?
(8 оцінок, середнє: 4,50 з 5)
