У дітей неймовірно тендітна психіка, вони дуже вразливі. І часто їм бракує впевненості у собі. Ви помітили ознаки низької самооцінки у вашої дитини? Не варто бити на сполох. Але й пускати все на самоплив ні в якому разі не можна!
Fotolia
Емоційні реакції на успіх або невдачу з'являються у дітей приблизно 2-4 роки. У цьому віці закладається самооцінка, характер. Завдання батьків – допомогти дитині вирости впевненою у собі. Як це зробити?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 3 приклади, як не можна карати дитину
Найрозумніший, найсильніший, сміливий
- Улюблена вимога карапуза у 2-3 роки – „Я сам!” Він намагається стати самостійним, що батьки часто беруть за впертість. Вмійте знаходити різницю між упертістю та наполегливістю! Якщо ваш малюк просить те, що йому не так сильно хочеться (наприклад, чергову плюшеву іграшку, помічену одного разу в кіоску), - це впертість. Якщо дитина прагне чогось досягти (скажімо, навчитися малювати фарбами), це вже соціальна мотивація. Як дорослі реагуватимуть на спроби малюка освоїти нові вміння — саме від цього часто залежать успіхи чи невдачі у дорослому житті.
- У дитини формується або почуття гордості за себе («Я сам зумів цьому навчитися!»), або інфантильність. Малюк думає приблизно так: "Навіщо прикладати зусилля, якщо дорослий все одно зробить все так, як треба?" Карапуз зобразив зайчика у вигляді великої ляпки з вухами? Не поспішайте переробляти малюнок і розповідати маленькому художнику, чому він не має рації. Нехай спробує ще раз! Незабаром малюнки стануть акуратнішими і виразнішими. Крихітка сам зав'язав шнурки на черевиках, вимив чашку або навчився закидати м'яч у кільце? Чудово! Закріпіть ці успіхи словесною похвалою.
Burda Media
Радуйтеся успіхам дитини, хвалите її
- До 5-6 років діти виявляють підвищений інтерес до однолітків, люблять спільні ігри, вже здатні порівнювати свої досягнення з успіхами друзів і навіть починають хвалитися. У цьому віці малюки здатні обирати той вид діяльності, у якому особливо успішні. Одні вже непогано малюють, а іншим вдається спритно ховатися чи швидко бігати. Складається свідома мотивація до досягнення успіху чи уникнення невдач. У цей період — ваше завдання у всьому підтримувати дитину, найчастіше хвалити. Намагайтеся не порівнювати свого малюка з іншими: у кожного свої темпи розвитку, здібності, темперамент.
- Досягаючи 6 років, дитина вчиться аналізувати власну поведінку, давати оцінки собі та оточуючим людям. Він розуміє, як можна досягти потрібного результату, починає приховувати свої невдачі перед іншими та намагається виставити себе «у кращому світлі». Коли дорослі просять дошкільника порівняти себе з однолітками, він відповідає: «Я найсильніший у нашому дворі» або «Я найрозумніший із усіх хлопців у дитячому садку». Ви знаєте, що це не так? Не поспішайте ставити дитину на місце. Нічого, що він трохи фантазує. Це говорить лише про прагнення отримати схвалення, похвалу і уславитися молодцем, супер дитиною, яка все знає і вміє.
Fotolia
На формування самооцінки у дитини впливає щире ставлення батьків: підтримка, похвала, схвалення, увага. Якщо діти не отримують потрібну порцію батьківського кохання, у них формується почуття невпевненості у собі.
Прийоми підвищення самооцінки в дитини
- Якщо дитина прагне будь-якої діяльності, це важливо заохочувати. Не варто говорити, що у малюка нічого не вийде: він не стане художником, футболістом чи балериною… Такі фрази з батьківських вуст можуть назавжди відбити бажання досягти результатів.
- Заохочуйте, хвалите дітей за виконану роботу, вивчену таблицю множення, виріб, зроблений своїми руками, гарний малюнок.
- Якнайчастіше вимовляйте: «Все в тебе вийде», «Ми тебе любимо і віримо в тебе», «Ти молодець!».
- Частіше кажіть слова: «Ти зможеш!», «Ти вийде!», «Я вірю в тебе!». Але, знайте міру, не перехваліть дитину.
Fotolia
- Потрібно вміти не лише правильно заохочувати дитину, а й карати. Запам'ятайте, психологічне та фізичне покарання виключено!
- Також у жодному разі не варто забирати у дитини іграшки та подаровані речі як покарання.
- Проведіть разом із дитиною аналіз її неправильних вчинків, унаслідок чого вони були скоєні. На першому місці між вами має бути довіра та щирість, дитина повинна знати та відчувати це.
- Звертайтеся до дитини за допомогою або порадою. Нехай навіть його підказка буде не найкращою, але обов'язково подякуйте малюку за допомогу. Таким чином, він зрозуміє, що його думка важлива для вас і враховується вами. Він почуватиметься рівним.
- Батьки повинні завжди пам'ятати, що їхній власний приклад, спосіб життя, який вони ведуть, впливає на самооцінку дітей. Щирість, спілкування, аналіз вчинків та їхнє роз'яснення – допоможуть вашим дітям бути впевненими у собі та у своїх силах.
Сприятлива атмосфера в сім'ї, захищеність, прагнення зрозуміти і підтримати дитину, щиру участь у її справах — складові для формування позитивної адекватної самооцінки у дитини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
7 звичок, які допоможуть дитині бути успішною у школі
Як правильно хвалити дитину: поради психолога
