Пам’ятаєте, як чекали, коли дитина вже почне говорити? Ви раділи кожному новому слову, захоплювалися напрочуд складною побудовою речень, розчулювалися шепелявою дитячою вимовою, і все це було так незвично і потішно.
Джерело: Unsplash
Але через деякий час стало зрозуміло, що цей потік думок уголос не закінчиться, і ось ви вже котру годину слухаєте захоплюючу історію про якийсь камінь.
Зазвичай, діти говорять безперервно і ставлять багато запитань. Деякі з них скоріш риторичні і ставляться лише для того, щоб голосно прозвучати в черзі в магазині і змусити вас червоніти. Інші ставляться, тому що кожна дитина, яка поважає себе, просто зобов’язана їх поставити.
А чому?
Далі за списком класичного від «а чому трава зелена?» до філософського «а чому вікно називається вікном?». Інше «а чому?» використовується як контраргумент на батьківське «час спати», «час їсти» і «не можна йти на вулицю з квітковими горщиками на ногах».
Взагалі здається, що це питання, яке діти вимовляють найчастіше. Залишається лише запастись енциклопедичними знаннями про будову світу, стійким дзеном та іноді старим добрим «бо я так сказала».
Ти пісяєш чи какаєш?
Це питання зазвичай ставиться за дверима туалету, де мама чи тато намагаються хоч на п’ять хвилин сховатися від нескінченного кохання та мультфільмів.
Наука не дає відповідей, чому питання виду випорожнень таке важливе для дитини, але є припущення, що це просто смішно. А якщо виявилося, що в туалеті ви затримаєтеся, значить саме час вам послухати ще одну дивовижну історію про камінь.
А що це?
Таке питання властиве найменшим прихильникам поговорити (часто це єдине, що можуть вимовити). Дитина тицяє пальцем у досліджуваний предмет, а вам потрібно розгорнуто про нього розповісти. Захоплююче заняття, особливо коли відповідь дитину не влаштовує, і вона продовжує вимагати роз’яснень.
Джерело: Unsplash
Що в тебе в роті?
Зізнавайтеся, їсте нишком від дітей ласощі? Робити це потрібно максимально тихо та бажано в окремому приміщенні без вікон та вентиляції на іншому кінці планети. Але навіть у цьому випадку через п’ятнадцять секунд поруч з’явиться ваша дитина, якій важливо знати, чим це так пахне?
А що в тебе в роті? А ще є? А якщо знайду?
А де мої улюблені…?
Далі, залежно від ситуації:
- Улюблені гілочки, які я дав тобі потримати два роки тому. Як виявилося, це цінне сміття було видане на тимчасове зберігання, і тепер настав ча повернути!
- Улюблені штани, які подарувала бабуся (а ви півроку намагалися тихо їх позбутися, бо неможливо одягати дитину в одяг із стразами, пайєтками, мереживами та малюнками водночас).
- Улюблені макарони. Ви намагаєтеся зробити раціон дитини різноманітним і корисним, а вона морщить ніс і цікавиться, де її улюблені макарони?
- Улюблені малюнки. Так, навіть те, що ви прийняли за напад агресії на папері та успішно утилізували, тепер потрібно терміново повернути. Нічого ви не розумієте у мистецтві!
А коли?
Існує неофіційне правило батьків: обіцянки, дані між справою, щоб дитина відстала, будуть сприйняті максимально серйозно. Тож якщо кажете дитині, що якось обов’язково поїдете разом до зоопарку, будьте готові почути: «А коли? Завтра? Після обіду? На вихідних?». Потрібні конкретні терміни, і, швидше за все, вони будуть десь між зараз та сьогодні.
А є що-небудь солоденьке?
Ну хоч щось? Ні, корисний злаковий батончик не береться до уваги! Хочеться саме солоденького, тобто того, що наповнить дитину енергією для стрибків, танців і сальто з дивана. Звичайно ж, саме після часу лягати спати. А коли ще?
А які питання ставить ваша дитина найчастіше?
