Частина перша. Дитині можна все
Fotolia
Виховати щасливу дитину – ціль усіх батьків. Але способи, коли ми намагаємося це зробити, часто не витримують критики.
Спираючись на досвід власних сімей чи підручники з дитячої психології, багато батьків за коштами втрачають саму мету – вибудувати теплі стосунки з малюком та відпустити його у доросле життя самодостатньою та впевненою у собі людиною.
Все дозволяти
Популярна тактика виховання дитини – ставити її інтереси на чільне місце і не забороняти взагалі нічого.
Батьки, які її дотримуються, люблять ще посилатися на досвід східних країн – там де дітей вважають мало не божествами – і подивіться, наскільки успішні й щасливі ці люди.
Однак при цьому з уваги упускається ряд важливих деталей. Від того факту, що благополучні країни на кшталт Японії – лідери за рівнем підліткових самогубств, до того що східні батьки при цьому прищеплюють дитині та інші цінності: безумовне підпорядкування старшому, начальнику, країні тощо.
Принцип вседозволеності, на думку прихильників цієї тактики, дозволяє дитині насолодитися дитинством - мовляв, у дорослому житті ще встигне настраждатися. Батьки також очікують від чада, якому все можна, більшої самостійності – адже малюк може вибирати напрямок розвитку сам.
Fotolia
Чому це не працює
Дитина, вихована у вседозволеності, часто буває вередливішими за однолітків – це саме зрозуміло. Однак і самостійності він не виявляє. Причина проста: не потрібно плутати дитячий підхід із дорослим. Дитина не вміє вибудовувати ієрархію своїх потреб. Він хоче те, що бачить зараз. Отримувати бажане йому – очевидне правило, не отримувати – жорстока несправедливість.
Незважаючи на те, що тактику все дозволяти вибирають зазвичай самі добрі батькиготові життя покласти за своє чадо, їхні стосунки з дитиною не клеяться Малюк проходить кілька важливих періодів, дорослішаючи, і перше, що він намагається прояснити у стосунках із батьками – це межі дозволеного.
У горезвісні «кризові» три роки він може навмисне доводити маму до істерик та відчувати її терпіння. Це не з вродженої шкідливості – просто таким способом маленька людина намагається усвідомити закони взаємин.
І якщо в цей період і далі батьки беззаперечно виконують вимоги малюка, він згодом перестає відчувати у них опору. Як можна спиратися на думку людей, які йдуть у тебе на поводі?
Далі, у малюка, якому все можна вдома, передбачувано виникнуть проблеми зі спілкуванням за межами сім'ї. Однолітки та інші дорослі навряд чи потуратимуть його примхам. У результаті в дитини буде лише два виходи: або нівелювати цінність своїх батьків, визнавши їх навколо неправими, або заперечувати думку інших оточуючих і вчитися рухатися до своєї мети напролом. Обидва варіанти навряд чи зроблять вашу дитину щасливішою.
І, нарешті, чи не головна проблема виникне при вседозволеності у відносинах дитини із самим собою. Намагаючись забезпечити щасливе безхмарне дитинство, батьки не вчать дитину вибудовувати піраміду цінностей. Коли в майбутньому потрібно буде докласти зусиль та подолати перешкоди для отримання бажаного, дитина відступить – адже вона до такого просто не готова. А планомірна праця з метою досягти намічених цілей – і зовсім не його коник. Адже, щоб щось отримати, часто потрібно від чогось відмовитися. А дитина, якій усе було можна, на це точно не чекає.
Висновок
Звісно, ніхто не стверджує, що балувати дітей шкідливо. Просто все потрібно робити дозовано. Тактика вседозволеності не призводить ні до чого доброго, але й зайва строгість не буде корисною малюкові. Балуйте чадо іноді. Тоді й у нього буде відчуття свята та підтримки від близьких, і ви будете спокійні за свої виховні методи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
5 невдалих тактик виховання. Маленький дорослий
Топ-4 речі, які потрібно зробити на День усіх закоханих з дитиною
Чому не варто віддавати все найкраще дітям
