Від того, як ви будете розмовляти з дитиною, багато в чому залежить зросте вона життєлюбною, впевненою в собі людиною, або розлюченим на весь світ володарем безлічі комплексів.
Фото: ВД Бурда
Звичайно, не всі питання можна вирішити вихованням – існує персональна схильність, генетика та й вплив навколишнього світу не варто знімати з рахунків. Тим не менш, початкове уявлення про себе і людей формується у маленької дитини саме у відносинах з батьками.
1. Докладіть максимум зусиль і не лайте дитину за сторонніх людей. Вже після трьох років, а можливо навіть раніше, у маленької людини розвивається почуття самоповаги щодо причетності до соціуму. Навіть якщо здається, що він ще занадто малий і не розуміє, що таке приниження – це не так. «Не принижуй» — одна з десяти заповідей прекрасної людини та педагога Януша Корчака, які він сформулював у своїй книзі Як любити дитину
2. Але потурання так само не найкращий варіант у вихованні. Якщо дитина завинила і заслужила покарання, поясніть їй, у чому вона не має рації. Лаяти дитину, вичитувати і карати, якщо вважаєте, що це необхідно - тільки коли ви з нею наодинці.
Burda Media
3. Хвалити дитину ніжно обов'язково, тільки так вона зрозуміє різницю між поганим та добрим вчинком. Але й у цьому важливо не перестаратися – хвалите дитину лише за реальні здобутки.
4. Лайте і засуджуйте лише негативні на ваш погляд вчинки, але не особистість самої дитини. Нехай малюк зростає у впевненості, що його люблять завжди, але не вітають поганих дій. Не навішуйте ярлики: "неряха", "плакса", "трусишка", навіть у жартівливій формі, може він і не розуміє, що в кожному жарті є частка правди, але відчує це неодмінно.
5. Будьте послідовні. Якщо існують якісь заборони, наприклад – не можна брати мамин телефон, тягнути кота за хвіст, є цукерки перед обідом, ніякі істерики не повинні скасувати заборону. Єдина умова, коли деякі заборони знімаються – зростання малюка, але при цьому не варто забороняти категорично. Можна сказати, наприклад:Зараз я не дозволяю тобі брати мій телефон, але коли ти підростеш, ми ще про це поговоримо». І важливо не перестаратися із заборонами, пам'ятаючи, що дитина швидше відреагує на слова, що спонукають до дії, ніж на стоп-слова.
Fotolia
6. Якщо дитина покарана або її сварила тато чи мама, не слід втручатися та додавати свої п'ять копійок. Не накидайтеся на дитину всією сім'єю – це дуже страшно! Спробуйте поставити себе на його місце - він один, маленький і безпорадний, а ви великі та грізні. Але неправильно буде якщо мама або бабуся відразу почнуть шкодувати покараної татом дитини, а ще гірше, звітувати татові при малюку. Якщо вас не влаштовує підхід тата до виховання, висловіть свою думку пізніше та без свідків. А пошкодувати малюка можна згодом.
7. На жаль, бувають ситуації, коли наша реакція на дитячу провину не відповідають скоєному. Мати, що не рідко втомилася, може зірватися на крик, не встигнувши навіть розібратися причини і спонукання вчинку малюка. Не соромтеся вибачитися і визнати свою неправоту, але не лебезіть, а просто поясніть дитині, що ви зірвалися, але в будь-якому випадку любите її і завжди любитимете.
ЧИТАЙТЕ ЩЕ:
Довго шукала поради про те, чи варто лаяти дитину. Скрізь якась лірика, і тільки в них знайшла реальні поради щодо покарання та лайки.