Владислав Грицун — віртуозний акордеоніст, який не лише закоханий у своє заняття сам, а й устиг закохати у нього мільйони українців! Цей юний, але вже такий працьовитий та завзятий талант своїм прикладом доводить, що наша країна має велике музичне майбутнє!
Що ж дозволило хлопцеві дійти до фіналу? У чому секрет успіху юного акордеоніста і чи має дитина час на щось ще, крім старанної роботи над грою? Батьки Владислава Грицуна відповіли на запитання сайту moirebenok.ua.
****
1. На той час, коли у вас народився син, ви вже знали, які основні засади виховання будуть у вас у сім'ї? Вибирали якусь систему розвитку, читали книги з психології чи більше покладалися на інтуїцію, досвід та сімейні традиції та цінності?
Владислав народився в нашій сім'ї другою дитиною, старшому братові Олегу тоді було чотири з половиною роки. Діти нас тішили від народження. Головними принципами виховання була повага, довіра та взаєморозуміння. Це не означає, що діти командують, а ми, батьки, підкоряємось. Діти шанують нас як батьків, а ми шануємо їх як дітей. І чудово розуміємо одне одного. Ми ставимося до дітей як до особистостей, і вони за це нас поважають. Ми завжди разом будуємо плани, а потім разом їх втілюємо у життя.
2. Ви намагалися виховувати лідерські якості у дитині (як це робили?) чи це були вроджені риси?
Швидше за все, лідерські якості у Владислава — це вроджена риса. Ми, батьки, її не глушили, намагалися розвивати. Владислав з дитинства брав участь у різноманітних заходах, концертах та конкурсах. Ми — підтримували та заохочували.
3. Коли та як виявили особливі творчі здібності? Як розвивали? На що робили ставку: праця, підтримка, творчість насолода, програма — план розвитку?
Перед першим класом у дитячий садок прийшла наша вчителька, Утенкова Світлана Василівна, шукати дітей до класу гри на акордеоні. Владислав записався і мені сказав, що записався на музичний інструмент на літеру «К». Ми довго думали, що за інструмент так і не зрозуміли. Влад тоді ще не бачив, як виглядає акордеон, я думаю, йому сподобався викладач.
Пізніше зателефонувала Світлана Василівна та запитала, чи не проти ми, що наш син навчатиметься грі на акордеоні. Нам ідея сподобалась.
А потім ми познайомились із викладачем. Світлана Василівна виявилася тендітною молодою жінкою з гарною душею, щедрим серцем, музичним талантом. Як її люблять діти? І як безмежно вона любить свою роботу та своїх учнів. Бачачи таке ставлення викладача до навчання та розвитку Влада, ми не могли бути байдужими. Я вчила з дитиною розташування нот на нотному таборі. Я, нічого не розуміючи в музиці, намагалася контролювати хоча б те, що запам'ятовувала (форте, піано, де стискати або розтискати хутро).
Джерело: YouTube Автор: В Україні є таланти
З підготовчого класу у музичній школі, що було одночасно з першим класом загальноосвітньої школи, щодня ми займалися грою на акордеоні. Ще ніхто не думав, що Влад настільки любитиме грати, але я знала що прийти непідготовленим Влад не може. З першого року навчання у музичній школі Світлана Василівна побачила здібності Влада та запропонувала позайматися з ним додатково, причому безкоштовно та у свій особистий час. Так, через півроку навчання Влад взяв участь у зональному конкурсі «Мої улюблені мелодії», а трохи пізніше в обласному конкурсі, де посів 3 місце. 3 місце, скільки було щастя, скільки планів!
А потім було багато конкурсів, виступів, перемог. За 5 років навчання у музичній школі Влад став лауреатом та переможцем 4 зональних конкурсів, 4 обласних конкурсів, 11 всеукраїнських, 11 міжнародних. На його рахунку 6 сольних концертів, безліч виступів і, звичайно ж, фінал шоу «Україна має талант. Діти-2». Він дуже любить виступати, і я думаю, що він уже пройшов точку неповернення, коли кинути гру на акордеоні вже неможливо, це стало частиною життя, і не лише Влада, а й нас, батьків.
4. Що допомагає справлятися із навантаженням? Як розподіляється час: навчання, заняття (підготовка до конкурсу), відпочинок, спілкування з друзями, природа.
Звичайно, щоб досягти результату, потрібно щодня працювати з викладачем, потрібно грати по 3-4 години на день, потрібно повільно відпрацьовувати важкі місця — іноді по 100 і більше разів. Це рутинна робота, але важливий результат. Цікаво виступати і заради цього варто працювати. На мою думку, щоб навантаження не було проблемою, потрібно систематично займатися.
У Влада вивчено понад 30 концертних творів, і близько 10 він навчає зараз, тому завжди є, що вибрати для виступу.
Влада добра товариська дитина, у неї багато друзів. Він любить грати у футбол, кататися на велосипеді, любить відпочинок на природі, рибалку, комп'ютер, але найбільше він любить виступати, тому треба працювати.
5. Які якості допомагають витримати цей графік? Вірність цілі? Вміння ставити завдання та планувати день?
У нас із Владом є девіз: «Сьогодні я зроблю те, що інші не хочуть, а завтра я зможу зробити те, що інші не зможуть». З цим девізом і крокуємо життям.
6. Як ви регулюєте режим харчування дитини, особливо під час конкурсу, репетицій, нервової напруги? Наскільки важливо привчити їжу здоровою їжею майбутню зірку?
Владислав любить їсти смачні страви, які я готую, особливо любить сирну запіканку і млинці з сиром. У дорогу на конкурси ми купуємо або готуємо щось смачненьке. Щоб дорога була на радість.
7. Що, крім перемоги в конкурсі, робить вашу дитину щасливою?
Як будь-яка дитина, Влад дуже любить перемагати. Перед виступом на моє запитання: «Мені переживати?» — відповідає: «Не хвилюйся», і я перестаю нервувати.
На фіналі «Україна має талант» у Влада було завдання викластися на сто відсотків. Знаючи, що він виступив добре, але не переміг, він не засмутився, адже він зробив усе добре, а решта від нього не залежало.
Наразі Владислав вчить твори рівня музичного училища. Щоб не стояти на місці, а розвиватися, йти вперед, потрібний акордеон із виборною системою. Технічні можливості нашого інструменту не дозволяють грати багато чудових творів з якими можна було б виступати і перемагати на конкурсах, але вартість інструменту непідйомна для бюджету сім'ї.
Владислав має мрію — новенький концертний акордеон з виборною системою, з яким він «підніматиметься» на музичний Олімп.
****
Чим небезпечно, якщо батьки хочуть робити з дітей зірок більше, ніж хочуть самі діти?
Трапляється так, що нереалізовані фантазії та ідеї дорослих стають завданнями для їхніх дітей. І, рухомі особистою мотивацією та найкращими спонуканнями батьки начинять штовхати дитину до своїх мрій. Іноді це спрацьовує, якщо дивним чином мрії двох людей різного віку, збігаються, а іноді чужа мрія і амбіції стають важким вантажем для маленької людини.
Ризики такої ситуації в тому, що не враховуються бажання та подробиці іншої, маленької і на думку батька «не знає, що йому потрібно» дитини. Отже мета досягається з урахуванням знецінювання.У ситуаціях, заряджених знеціненням, енергії та ресурсів особистості витрачатися набагато більше, адже на дитину покладено подвійне навантаження – не думати про свої бажання та ідеально втілити чужу мрію.
Тому, перед тим, як починати виховувати зірку або майбутнього актора/акторку, подумайте, для самого себе – чи не вашу мрію ви нав'язуєте іншій людині, чи обговорили ви з дитиною все за і проти цієї ідеї. І чи буде вам (батьку) комфортно, якщо на якомусь етапі дитина передумає бути зіркою і вирішить бути представником іншої сфери діяльності, яка часто не має відношення до життя під світлом софітів.
