Не бий дитину! Досвід України та Швеції

В Україні запустили новий соціальний освітній проект, спрямований на викорінення насильства в сім'ї та насильства над дітьми.

Все може початися зі звичайної дитячої істерики у відповідь на яку піде «невинний» ляпанець по попі.

Ось кілька аргументованих та складених психологами правил, яких варто дотримуватися у вихованні дитини:

Якщо батьки в дитинстві пережили тривале психологічне чи фізичне приниження, є ризик, що вони асоціюють владу тільки з негативом і небезпекою, а тому уникають авторитетного виховання і можуть впадати в іншу крайність — вседозволеність.
Важливо утримати баланс і не впасти крайнощі. Влада в дбайливих руках — не становить небезпеки, а є опорою та захистом для дитини, є тими межами, в яких їй почувається в безпеці.

Саме тому не варто боятися слова "ні". Так, нас не вчили цього слова в дитинстві, але вчитися ніколи не пізно). Батьки мають повне право встановлювати дитині кордони, говорити «ні» і пояснювати чому «ні», щоб дитина розуміла наслідки дій, а не керувалася страхом покарання.

Втім, варто бути готовими, що дитина теж вчитиметься говорити це важливе слово — і тут уже включається вміння чути одне одного і домовлятися, не втрачаючи авторитету дорослої людини.

Телеканал 1+1 підключився до проекту та зняв серію матеріалів на цю тему. Пропонуємо подивитися один із сюжетів, який розповідає про те, як домашнє насильство викорінювали в тій самій Швеції, про яку так неоднозначно говорили ще десять років тому.

Тут і історія, як все починалося і до чого призвело, і методи та наслідки. Чи справді діти «сіли на голову»? Чи було важко батькам, які у далекому 1979 році за підтримки держави почали відмовлятися від середньовічних звичок із різками та ляпасами? І скільки людей на момент початку суспільних змін били дітей? (Спойлер: не менше, ніж в Україні зараз).

 

Джерело: YouTube Автор: ТСН