Сутички: початок
Коли вони тільки-но починаються, можна просто ходити. Увімкніть музику, під яку можна розслабитися. Постарайтеся більше рухати стегнами та тазом: малювати кола та вісімки, похитувати стегнами у різні боки. Можна навіть танцювати! Спробуйте акуратно присідати рачки, переминатися з ноги на ногу. Ще варіант - спертися на підвіконня (стіну, стілець, чоловіка) і обертати тазом по колу, уперед і назад. Добре використовувати здутий фітбол (великий м'яч для гімнастики). На ньому можна трохи пружинити, похитуватися з боку в бік, обертати по колу тазом. Всі ці дії призведуть до поліпшення кровопостачання матки та пологових шляхів. Крім того, такий масаж допоможе м'язам розслабитися, а шийці швидше розкритися.
Перейми: інтервал 7 хвилин
Пора виїжджати до пологового будинку. Ви можете взяти в салон автомобіля невеликі м'які подушки. Якщо вдасться, покладіть їх під спину. Також можна сидіти на боці або стояти в колінно-ліктьовій позі (на рачки), і біль стане менш інтенсивним, а пологовий процес злегка сповільниться.
Спробуйте лягти на спину, і зігнути ноги в кульшових суглобах і колінах. У будь-якому випадку змінюйте позу під час подорожі, шукайте зручну позицію.
Перейми: інтервал менше 5 хвилин
Ви вже повинні перебувати в пологовому блоці. У цей період головне - налаштуватися на добрий результат пологів і постаратися боятися болю. Якщо ви відчуваєте сильний страх, всі м'язи мимоволі затискаються. Це призводить до того, що м'язи матки в перервах між сутичками не розслаблюються, больові відчуття посилюються, і шийка відкривається повільніше.
Я взагалі години 4 не могла зрозуміти — ВЖЕ чи НЕ ВЖЕ. Все почалося з якогось болю, що тягне, але я вирішила, що так буває, тому що відразу ж у мене почав спустошуватися кишечник (вибачаюся за подробиці) і я вирішила, що тому і тягне відчуття знизу. Потім почали підтікати води, але я все ще вважала, що таке буває. Потім стало занадто боляче, щоб списувати це на пронос :))))) Потім ми ще годину (!!!) чекали на швидку. Потім годину не прописували в пологовому будинку. Весь цей час біль наростав і наростав, доводилося постійно зупинятися, і замруживши очі і спираючись на стіну, переживати біль. А далі все перетворилося на суцільний біль без зупинки і продиху. У фіналі, який я пам'ятаю у тумані, крики акушерки «та ти що, спиш, чи що?!» - потім 2 крапельниці, т.к. у мене стало серце збоїти (ось тому все й було в тумані, я ніби кудись провалювалася), 3 потуги — і нарешті все закінчилося. Добре я все пам'ятаю… може, тому на другого так і не наважилася…
у мене сутички почалися вночі, я мабуть як і багато жінок, які народжують перший раз, не зовсім зрозуміли це сутички чи ні. Якось слабко і взагалі я лежала кілька годин і прислухалася до свого організму, на скільки я права. Вранці лікарі самі до ладу не могли зрозуміти, це саме сутички або щось інше, подивилися, відправили на УЗД та відправили до пологової зали. Але через годин 5 я вже кричала у кожній сутичці як остання істеричка, так тривало досить довго, не тому, що мені це здавалося але реально було годин 10 реальних мук. Як я не намагалася контролювати цей процес реально ні чого не виходило, потуг до ладу не було, води не відходили а крапельниці вже ставили коли стали припинятися сутички а мляво поточні потуги були.
У мене проміжок між першою сутичкою та народженням дитини був майже дві доби. На початку сутички були терпимі допомагав фітбольний м'яч та правильне дихання. Коли проміжок між сутичками скоротився і став кілька хвилин то єдине що рятувало це масаж попереку який мені робив мій чоловік, так продовжилося до самих потуг. Зараз оглядаючись на все я розумію, що було дуже боляче, але все можна терпіти і пережити. Головне щоб дитина була жива і здорова!