Жодна дитина не народжується з умінням захищати свої та дотримуватися чужих особистісних кордонів. Як же навчити малюка не давати себе в образу? Головне, щоб самі батьки не перетворили його на жертву. З великого кохання, звичайно!
Джерело: instagram@taylergolden
Деякі батьки свідомо уникають прогулянок з дитиною на дитячих майданчиках, щоб захистити її від конфліктів та образ. З одного боку, це береже нерви, але лише на час, адже колись малюк опиниться в колективі ровесників: у саду, школі, на занятті, де він може зіткнутися з грубістю або агресією…
Як зробити так, щоби соціалізація пройшла легко? Забудьте про популярні 20–30 років тому педагогічні штампи, які дісталися нам у спадок від бабусь. Радянська система з великим задоволенням приймала до своїх лав людей із комплексом жертви — такими легше керувати.
Вивчіть наші шкідливі поради і будь ласка… не слідуйте їм!
Ділитись і поступатися - обов'язково!
Якщо не хочете, щоб дитина зганьбила сім'ю своєю неввічливістю, то змушуйте ділитися іграшками з тими, хто плаче і вимагає цього, навчіть поступатися місцем молодшим дітям у черзі на гойдалки та гірки, адже малюки не повинні чекати.
Насправді Чужа дитина тягнеться за іграшкою вашого малюка, а та не хоче нею зараз ділитися? Ні, він не поганий і він не виросте жадібним! До трьох років у дитини ще не розвинена здатність ставити себе на місце іншої людини та розуміти чужу точку зору. Тому пояснення у стилі «дай іграшку дівчинці, бо вона плаче, їй дуже цікаво, будь добрим хлопчиком…» просто не досягне мети. А після трьох років дитині стає важливою можливість самостійно приймати рішення. Якщо ж батько, не порадившись, сам розпоряджається дитячими речами, то фактично його послання виглядає так: «Ти маєш поступатися іншим, навіть якщо тобі цього не хочеться. Бажання та почуття інших важливіші за твої власні». Як людина з такими переконаннями у потрібний момент зможе відстояти свої інтереси?
Серйозний підхід!
Не балуйте чадо ще раз: зіпсуйте характер! Щоб виростити цілеспрямовану особистість, потрібно відзначати та заохочувати лише важливі досягнення, інакше дитина зазнається.
Насправді Обіймайте, любите, хвалите, купуйте невеликі подарунки без особливого приводу!
Дитина, на яку звертають увагу лише у випадку, коли вона досягла чогось значного або, ще гірше, у чомусь завинила, часом не здогадується, що вона має право на повагу за умовчанням — просто тому, що вона є. Це може призвести до формування невпевненої в собі особи, яка завжди намагатиметься догодити всім навколо, а це, як відомо, неможливо.
Джерело: instagaram@mama_from_krasnodar
Критикуйте відкрито!
Говоріть дитині про її недоліки безпосередньо і без лестощів! Наводьте в приклад іншого більш слухняного або старанного малюка, щоб було зрозуміло, яких результатів та поведінки ви очікуєте. Краще зробіть це у присутності інших людей, які теж підтримають вас і додатково присоромлять «непослух». Тоді дитина вже точно замислиться!
Насправді Вислуховувати критику на свою адресу далеко не завжди приємне заняття, особливо на очах у оточуючих. Не робіть по відношенню до дитини нічого, чого б ви не стали робити, якби на його місці був ваш колега, начальник, хороший знайомий… Не висміюйте і не критикуйте публічно. Дитина, яка звикла до такого звернення, навряд чи знайде в собі сили гідно відповісти тому, хто її дражнить або кривдить.
Двічі не повторюю!
За провини відразу треба карати так, щоб запам'яталося надовго! Наступного разу думатиме перш, ніж нашалити.
Насправді Покарання має бути зрозумілим і пропорційним провини. Інакше дитина зрозуміє, що життя несправедливе і, навіть якщо зробив маленький випадковий промах, доведеться віддуватися за повною програмою. Значить, ні на що вплинути не вдасться, і взагалі краще наступного разу не ризикувати та утриматись від будь-яких ініціатив та експериментів. Це позиція жертви, яка будь-яку невелику претензію в майбутньому сама роздмухуватиме до масштабів катастрофи, ображаючись і страждаючи.
Зла не існує!
Оберігайте психіку дитини від стресів та розчарувань, не відмовляйте їй ні в чому, не читайте казок, у яких є погані герої. Нехай дитина якнайдовше насолоджується життям без зіткнення з негативом.
Насправді Ситуації, в яких діти стикаються з відмовою або невеликою невдачею, — це невеликі «щеплення», що формують здоровий характер (звісно, за умови, що емоції дитини та її розчарування будуть вами почуті). Інакше раптове та неминуче зіткнення з чиєюсь відмовою, претензією або порушенням особистісних кордонів може ввести дитину в ступор, і вона виявиться не готовою захистити себе.
Тобі здалося!
Дитина ще незрозуміла і може помилятися у своїх почуттях. Ну як ваша фірмова страва може йому не подобатися? Нехай спробує ще шматочок! Дівчинку образив хлопчик - не сумуй, просто ти йому подобаєшся! Хлопчика образила дівчинка? На дівчаток не можна ображатись! Боїшся висоти? Що за дурниці, всі діти катаються із цієї гірки, це ж весело!
Насправді Так, можливо, в чомусь ваша дитина більш чутлива, ніж інші, але ігнорування або заперечення її емоцій не допоможе впоратися з цим. Якщо продовжувати так само, він привчиться не брати до уваги свої почуття, а керуватися почуттями інших і перестане довіряти собі.
Джерело: instagram@kateoliver
Розбір польотів
Нема диму без вогню. Якщо вашу дитину образили, значить, вона це якось спровокувала. Уточніть: "Що ти такого зробив?", "Чому знову через тебе конфлікт?", "Ти повинен був повестися інакше, і тоді б тебе не вдарили" ...
Насправді Так дитина привчається звинувачувати себе в тому, що хтось інший погано повівся. Людині з таким комплексом провини важко захистити себе. Якщо ваш малюк занадто скромний, тихий і нерішучий, допоможіть йому навчитися вирішувати конфліктні ситуації через ігри.
Виберіть пару іграшок і пограйте у друзів, у яких сталася розбіжність через те, що один із друзів сьогодні був у поганому настрої і сказав/зробив щось погане стосовно товариша. Нехай дитина побуває по черзі у двох ролях та спробує вирішити ситуацію примиренням чи відсічю. У такій грі можна потренуватися висловлювати свої почуття, бажання, захищати себе або вибачатися за власні помилки.
Саме в сім'ї дитина спостерігає та вивчає базові правила спілкування. Він бачить, розуміє і відчуває набагато більше, ніж може здатися на перший погляд. Якщо ж у цій сфері у батьків є прогалини, то саме час розпочати виховання із себе.
Як навчити дитину впоратися з агресором?
- Поясніть дитині: якщо тебе кривдять, це не означає, що ти поганий. Швидше за все, просто у кривдника щось гаразд або він не вміє зрозуміло сказати про те, чого хоче.
- Якщо хтось говорить чи робить щось неприємне, скажи про свої почуття: «Мені не подобається!», «Зі мною так не можна!», «Перестань!», «Стоп!», «Я не граю в такі ігри! ». Якщо виходить, відійди від кривдника (можна підійти ближче до виховательки чи вчителя).
- Якщо агресор не припиняє, то попередь про «покарання»: «Якщо ти не перестанеш, то я розповім про цю виховательку» або, наприклад, «Я більше не гратиму з тобою».
- Вдарити або відштовхнути можна лише того, чия поведінка становить загрозу. Адже ви не б'єте кожного, хто сильно дратує?
