Українська делегація лікарів прилетіла до Італії на допомогу своїм колегам. Один із медиків ділиться своїми спостереженнями та висновками, які встиг зробити.
Джерело: facebook.com/belgow
3 квітня було ухвалено указ про надання Італії гуманітарної допомоги та відправлення делегації з 20 українських медиків, які допомагатимуть своїм європейським колегам боротися з пандемією протягом 2 тижнів. Вже 4 квітня лікарі вирушили до Італії. Гліб Бєлгов – один із тих медиків, які зважилися вирушити на самий епіцентр поширення Covid-19 у складі української делегації. На своїй сторінці у Facebook лікар показує порожні вулиці італійських міст, лікарні, в яких працює, ставлення жителів до карантинних заходів та висновків, які встиг зробити з побаченого.
Миття, коли всі стали рівними.
Перебуваючи в епіцентрі захворювання, інакше сприймаєш світ. Майже живий лічильник статистики смертей говорить не про когось десь — а про сусідній будинок, сусідню квартиру, сусіднє ліжко в палаті. Цифри на цьому лічильнику рухаються зі швидкістю хвилинної стрілки годинника. Смерть прокралася на кожну вулицю. У лікарні її бачиш усюди навколо.
За п'ять годин шляху з одного узбережжя на інше я не побачив жодної людини на вулицях. Іноді зустрічалися одиничні машини, але найчастіше на багато кілометрів навколо не було жодної.
Це дуже контрастує із київськими карантинними пробками на дорогах.
Тут страх скував країну. Враження, що в одну мить люди просто зникли, залишивши свої поля, трактори, будинки. Нескінченні гори, оливкові плантації та виноградники, які закінчуються десь глибоко у морі, виявилися порожніми. Лише невеликі стада баранів пасуться на схилах так, ніби люди просто забули забрати їх із собою.
Джерело: freepik
Реальну небезпеку та страх відчуває кожен італієць, адже Італія займає сумну першість за кількістю заражень та смертей від Covid-19 – загальна кількість загиблих від коронавірусу наближається до 16 тисяч, серед тих, що заразилися понад 70 медиків.
Існує всього три причини, з яких можна вийти на вулицю: якщо необхідно піти на роботу, а працює лише кілька установ (екстренні служби, магазини, банки, але без доступу відвідувачів, аптеки), сходити в магазин і вигуляти собаку.
Дотримання правил контролюється поліцією. За порушення штрафу від 300 євро до 3 тисяч євро. Якщо на вулиці зупинять того, хто хворий на коронавірус, йому загрожує ув'язнення. Коли я йду до лікарні, то бачу окремих людей, які, побачивши зустрічну людину, ховаються в провулках і з'являються лише тоді, коли я зникаю з поля зору.
Джерело: freepik
Порівнюючи з тим, що відбувається в Україні, де масштаб поширення Covid-19 ще не такий великий (на щастя), Гліб Бєлгов зазначає, що багато наших громадян поки не усвідомили масштаб можливої катастрофи, а те, що відбувається в Італії та у світі, явно показало, що розмір гаманця і високі пости та посади не завжди можуть вплинути на долю людини.
Ця ситуація обнулила всі наші вигадані стилі життя, змушуючи озирнутися довкола. У сусідніх квартирах та будинках сидять такі ж люди, і вірусу байдуже, який у кожного розмір гаманця. Усіх забере та сама швидка, і привезе до тієї ж лікарні, яка все одно не готова до прийому продавця з магазину або власника компанії, на першому поверсі будинку якого стоїть Мерседес s-класу.
Тут це вже відчувається. В Україні ще не всі це зрозуміли. Ще немає цього відчуття спільної країни, яку одні довго будували, а інші в той же час — обкрадали. А тепер усі опинилися поруч один з одним, і високі паркани будинків не захищають від госпіталізації до однієї і тієї ж Олександрівської лікарні.
Різниця щодо карантину між європейськими країнами та нами — це квінтесенція різниці між ними та нами у всьому.
Виявилося, що брехня про стан медицини вилазить правдою так само, як у 2014 назовні вилізла брехня про стан армії. Вся радянська система, збудована на брехні, зараз ламається і рветься на шматки. Тому загальна проблема настільки спільна, що ті, хто брехав про діючу систему медицини, тепер так само шукають ШВЛ, оскільки він може знадобитися не комусь уявному, а самому собі. А медики за 4-8 тисяч грн зарплати лікуватимуть однаково всіх, незважаючи на посади. Бракує всього. Від ШВЛ до інтубаційних трубок.
І, нарешті, стало зрозуміло, що громадська відповідальність — це не щось ефемерне. Це сукупність відповідальності кожного. Всі захворіють однаково.
Страх зрівняв усіх. Вперше стало зрозуміло, що немає сенсу брехати і красти у самих себе, бо завтра виявиться, що монітора пацієнта не вистачає саме тобі, а низьку зарплату отримає саме той лікар, який зараз підключатиме до апарата тебе.
