Зазвичай прибічники тактики виховання – великі консерватори. І аргумент, яким вони користуються, — «Пару ударів ременем ще нікому не завадили. Нас вирощували у строгості і карали за найменшу провину – і подивіться, якими ми виросли».
Instagram @kateoliver
Насправді подивитися і правда є на що: дорослі, виховані із застосуванням покарань, особливо тілесних, самі практично ніколи не усвідомлюють, яку травму їх психіці принесла така методу і як багато «дорослих» проблем їм забезпечила.
Якими б прогресивними не були сучасні мами та тата, ремінь та кут все ще застосовуються досить великою кількістю батьків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Капризна дитина: 6 помилок, які робить кожна мама
Чого хочуть досягти батьки
Батьки, що вибрали суворе виховання – зовсім необов'язково злі садисти. Іноді це – гіпервідповідальні люди, які найбільше у світі бояться зіпсувати життя малюку, розбалувавши його.
Часто це люди, які пережили чимало труднощів у становленні себе як особистості та матеріальних складнощів. Вони вважають, що виявити слабину у зовнішньому світі означає програти та підставитися під удар.
Тому готові превентивно завдати цього удару своїй дитині, не прощаючи їй жодного промаху.
Ще одна причина – те саме виховання наших дідусів та бабусь. З травмованих дітей виросли травмовані дорослі, їхній емоційний розвиток був грубо перерваний батьківською твердою рукою.
Instagram @polly__loves
І, народивши своїх дітей, такі люди часто просто не знають, як ще впливати на дитину. Пояснювати свої почуття, промовляти проблему з малюком вони не звикли. Тому що – знову ж таки – розповісти про свої почуття означає для них прояв слабкості, а слабкість, як було засвоєно з дитинства, каране.
При цьому, що цікаво, більшість батьків, які обирають тактику суворих покарань, не вважають себе винними. Так, вони усвідомлюють, що іноді переборщують і що дитина ображається. Проте впевнені: «Підросте – зрозуміє».
Як на це реагує дитина
Малюк, що виховується подібним чином, потрапляє в хибне коло, з якого дуже складно вирватися. Отримуючи ту саму «спадкову» психологічну травму, він надалі сам може вдатися до тілесних покарань у вихованні нащадків. Принаймні, він точно зрозуміє, що силовий вплив – відмінний спосіб вирішувати всі свої проблеми.
Дитині, на яку піднімають руку, часто здається, що батьки не просто не люблять її – вона підозрює близьких у справжній ненависті. Тим часом мама і тато вважають, що вже чогось, а любові своєю висловлювати словами точно не потрібно - вона як би само собою мається на увазі. А ось висловити своє незадоволення варто обов'язково – це має допомогти дитині уникнути подібних промахів у майбутньому.
Насправді малюк навчається зовсім іншим речам:
- Перше, що засвоює дитина – це необхідність брехати. Приховуючи свої провини, він успішно уникає покарання.
- Другим відкриттям для дитини зазвичай стає той факт, що його супер-строгі батьки теж відчувають провину. Після дуже старанного покарання вони іноді намагаються загладити свою провину, а значить, якщо навмисне довести їх до білого жару, можна легко отримати бажане, перетерпівши покарання.
Instagram @marija_shibanova
У психіці дитини формується особливий шаблон поведінкових реакцій. Згодом, як це не парадоксально, діти, яких часто й суворо карають, втрачають совість – вони практично атрофують почуття провини.
Насправді це дуже логічно: завинившись, дитина строгих батьків миттєво отримує свою порцію «відплати», тобто покарання від близьких. Відбувши покарання, він і провину з себе ніби знімає – отже, місця для рефлексії, докорів совісті та моральних проблем не залишається. Зробив гидоту – будеш покараний. Якщо не зможеш приховати цей факт, звісно.
Чому тактика не працює
Покарання, особливо тілесні, руйнують емоційний зв'язок батько-дитина. Якщо людина, поряд з якою малюк «за умовчанням» почувається у безпеці, раптом сама стає джерелом загрози, довіра та повага зникають, а місце їх займає страх.
Дитина, яку карають, ніколи не стане звертатися до батьків зі своїми проблемами та сумнівами – вона просто не уявляє такої можливості. Адже в його сім'ї так не прийнято, його не навчили відкриватися.
Instagram @marija_shibanova
Нездатність орієнтуватися на моральні принципи (адже функцію совісті успішно замінюють батьки з ременем) породжує безкарність: страх бути спійманим – єдине, що утримує дитину, а потім – підлітка та дорослого – від провин.
І, мабуть, найважливіше: тілесне покарання – це фактично не спосіб зробити боляче. Це спосіб принизити та показати, хто головний.
Батьки, звичайно, можуть вважати, що покарання - спосіб виростити смиренність і краще закарбувати в пам'яті дитини ситуацію.
Але діти чудово відчувають і запам'ятовують саме приниження. Тілесне покарання вбиває самооцінку дитини, одночасно навчаючи її бути жорстоким по відношенню до інших, щоб не видати своєї слабкості.
Важливо:
Не йдеться про те, що будь-який ляпанець по попі робить вас поганими батьками. Всі ми люди і іноді нерви у батьків просто не витримують. Але тут є кілька фундаментальних відмінностей від суворості як методу виховання у негативному сенсі слова.
Досить не оминати такі важливі принципи:
- Якщо вам соромно за те, як ви вчинили по відношенню до дитини, перше, що потрібно зробити, - це не купити їй бажану іграшку, заспокоївши тим самим своє сумління. Потрібно відкрито сказати про свої емоції та вибачитися. Саме словами «Я був(а) неправий(а). Мені шкода, вибач, будь ласка».
Instagram @twentyventi@twentyventi
- Дитина має бути попереджена про можливість покарання заздалегідь – іншими словами, оголошуйте всі правила гри до її початку. Він повинен знати, що карають його логічно, за конкретні провини (не їж суп – не отримуєш солодкого, не знаєш уроків – не граєш за комп'ютером тощо). Такий підхід вчить відповідальності за дії.
- Зупиняйтеся за хвилину до того, як ви готові розлютитися. Просто спитайте себе, навіщо саме ви зараз збираєтеся покарати дитину. Тому що так заведено в подібних ситуаціях? Дурниця, якщо ви самі не бачите тут нічого поганого. Тому що не бачите інших методів дії? Спробуйте говорити, причому до душі. Тому що так чинили з вами? Не переносіть власні травми на дитину, ви ж добрі батьки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Як не можна карати дітей: 10 помилок, які роблять батьки
Усвідомлене батьківство: топ-8 корисних книг про виховання дітей
