Ситуацію, коли дорослий водить дитину, що ще не ходить, за руки, ми бачимо повсюдно - і малюк у захваті, і дорослий впевнений, що допомагає освоїти крихті один з найважливіших навичок - ходьбу. Але насправді це ведмежа послуга для розвитку.
Burda Media
Розвиток дитини – поетапний процес, та послідовність етапів розвитку має неабияке значення: наприклад, ми ж не вчимо дитину спочатку писати, а вже потім – алфавіт. Це стосується будь-яких навичок, що формуються від самого народження, у тому числі й ходіння.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Розвиток дитини до року - шлях до першого кроку
Всі ми знаємо, що ходити малюк починає не раптово. Спочатку він вчиться перевертатися, потім повзати, сідати, вставати. Останній етап – ходьба. Але це лише те, що ми чітко бачимо та можемо зафіксувати.
Burda Media
Часто ми не можемо помітити проміжні етапи: як дитина вивчає своє тіло та його рухи, як запам'ятовує «що буде, якщо». Це дуже важлива навичка безпеки та координації рухів, коли мозок фіксує причинно-наслідкові зв'язки: якщо натрапити на перешкоду, впадеш, її можна переступити; якщо наступити на слизьке, впадеш, треба залишатися дома; якщо щось велике рухається назустріч, треба відсторонитися. Дорослому знадобляться колосальні зусилля, щоб пояснити однорічній дитині такі «правила» безпеки, тоді як природним шляхом розвитку самостійне навчання проміжним навичкам дається набагато швидше та простіше.
Що відбувається, коли дорослий водить дитину
Все просто: малюк пропускає етап формування проміжних навичок руху. Це означає, що дитина в результаті, звичайно, навчитися ходити самостійно, але це будуть небезпечні для нього рухи, позбавлені понять простору, адже він не знає, як і через що можна впасти, що зробити, щоб не впасти.
Дорослий «допомагав», страхував, демонструючи, що ходіння – це просто та безпечно. Малюк, який починав ходіння за ручки, дуже розмито відчуває та розуміє своє тіло та його можливості, адже етап «що буде, якщо» пропущено.
Психологічний аспект
Психологи кажуть, що приблизно рік у дитини відбувається перший етап сепарації – «відділення» від матері. Це пов'язано з тим, що малюк набуває навички самостійної ходьби і буквально йде пізнавати світ.
Fotolia
Хвилювання мами з цього приводу цілком зрозуміле, вона намагається допомогти, підстрахувати, зловити, щоб малюк був у безпеці. Але ось у чому проблема: якщо мама водить малюка за руки, сепарації як природного етапу розвитку знову ж таки не відбувається - дитина залежна від дорослого, обмежена в пересуванні, самонавчання не відбувається, понять безпеки не виробляється. Тому краще, щоб мама була завжди поруч, але при цьому не робила за дитину те, чого він повинен навчитися самостійно.
На зустрічі #мамаклуба Ірина Шабаєва розповість, як за допомогою психологічних ігор мама може допомогти дитині у вирішенні найрізноманітніших проблем:
«Діти люблять грати, в іграх вони проживають цілі історії та життя, здійснюють подвиги та вирушають у далекі подорожі. А чи може психологічна гра бути такою ж цікавою дітям? Чим ці ігри відрізняються від звичайних і як правильно вибрати психологічну гру під певний вік і конкретний запит. А головне, я розповім Вам про тонкощі та хитрощі, які допоможуть Вас створювати власні психологічні ігри для своєї дитини».
Запрошуємо всіх мам малюків від 0 до 7 на травневу зустріч #мамаклубу у Києві! Тема зустрічі: «Бути мамою – легко! Найкращі ігри для розвитку, навчання та виховання дітей».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Фізичний розвиток дитини першого року життя
5 способів уникнути конфліктів у пісочниці: поради психолога
