Часто це характерно для гіперактивних малюків та чистих холериків. Які існують причини?
1. Цікавість («А що буде, якщо не послухаюсь?»)
Що робити? Найчастіше така цікавість пов'язана з бажанням саме таким чином заявити про свій авторитет, зробивши щось на зло або всупереч. Наприклад, якщо батьки просять дитину прибрати іграшки, вона часом навмисно ігнорує їхнє прохання. У такому разі потрібно розтлумачити дитині, навіщо треба прибирати за собою та навести свій власний приклад. Адже батьки – це найкращий приклад для наслідування і якщо у вашій кімнаті справжнє безладдя, то й у дитячій буде аналогічна ситуація.
2. Нерозуміння заборон
Іноді дитина не розуміє, чому саме не дозволяється виконувати певну дію чи прохання. І це правильно, погодьтеся, діти не зобов'язані розуміти голослівне прохання: "Спочатку суп, а потім цукерки").
Що робити? Навчіться розмежовувати свої цілі та бажання малюка. Якщо ви, переслідуючи найблагіші наміри нагодувати рідне чадо, «шантажуєте» його цукеркою, це призведе лише до одного – до глибокого нерозуміння. Будьте другом своєї дитини і намагайтеся налагодити партнерські відносини з нею.
«Перш ніж ми підемо гуляти, постарайся встигнути прибрати у своїй кімнаті. А коли ми повернемося, ти не витрачатимеш на прибирання свого часу, а спокійно гратимемо», — приблизно в такому дружньому тоні треба висловлювати дитині свої прохання.
3. Відсутність батьківського авторитету
Що робити? Сенс батьківського авторитету не полягає у боротьбі за владу. Однак у кожній сім'ї є свої непохитні правила. Наприклад, неприпустимо, щоб дитина не поважала і грубіянила батькам. А якщо маленький непокірник регулярно ігнорує ці «золоті» правила, то батьки не змогли розтлумачити їх значення в доступній і зрозумілій формі. Адже якщо дитина вас не слухає, значить, вона вас не розуміє.
До чого призводить впертість?
Згодом впертість, бажання зробити наперекір можуть увійти в дитину у звичку і стати автоматичною реакцією на заборони батьків.
Але не можна не відзначити, що така поведінка в деяких ситуаціях краща, ніж безмовне прийняття того, що кажуть дорослі. Наприклад, якщо дитині твердять, що в неї немає даних для занять, наприклад, спортом, а вона діє всупереч, то, можливо, все-таки досягне успіху на бажаному терені.
Мінус у тому, що дитина, наслідуючи бунтарську манеру, вже не чує своїх бажань і суперечить навіть собі — за звичкою.
