Дівчинка читає книгу (фото: ЦФА Бурда)
Більшість казок для найменших дітей написані особливим образним метафоричним мовою.
А це означає, що не варто сприймати їх буквально, радять психологи.
Страх чи безстрашність?
Читаючи як вовк з'їв Червону Шапочку (а дитина слухаючи), ми сприймаємо сюжет зовсім по-різному. Адже ми, дорослі, наділяємо обставини емоційним забарвленням і буквально сприймаємо сенс написаного. Діти ж поки що мало чого бояться. Саме в казках і виховується якась безстрашність, навіть нерозсудливість. Світ дорослих обмежує. Діти так і чують всюди: "Туди не ходи, там небезпечно!", "Поклади на місце, поранишся!". А вигаданий світ, навпаки, знімає всі обмеження та перепони.
Так і діти, поринаючи у світ фантазій, розвиваються за межами обмежень. І це хороший баланс: у реальному світі мають бути чіткі рамки та межі, але водночас так хочеться іноді хоча б уявити собі що завгодно.
Виховання казкою: поради для батьків
- Читаючи казки, важливо привчати малюка до аналізу та сприйняття власних почуттів. Для початку озвучувати їх: сумно, тривожно, страшно, радісно… Нічого не інтерпретуйте, дозвольте дитині самій навчитися користуватися арсеналом своїх емоцій та переживань, завдання батьків допомогти йому на цьому шляху.
- Дорослий малюк почне грати у рольові ігри. Уважно спостерігайте, які ролі він обирає: принцес чи лиходіїв? Це дозволить зрозуміти стан дитини.
- Включайтеся в його гру, і зі світу казкових персонажів вам набагато легше донести до нього правила хорошого тону, уроки мудрості, доброти, чесності.
- Крім того, дорослим також іноді корисно відволіктися від побутових справ, поринути у світ чаклунства і таким чином ще більше зблизитися з нашими чадами.
