Дитячі страхи за віком

Страх – базова емоція людини, нашим далеким доісторичним предкам саме страх допоміг вижити, уникнувши багатьох небезпек. З розвитком головного мозку та нервової системи дитина відчуває страхи з різних приводів, причому є цілком певні закономірності.

Найперші страхи

Щойно з'явившись на світ, немовля вже наділене деякими базовими емоціями, скоріше навіть рефлексами. Малюк може здригатися у відповідь на різкий гучний звук, яскраве світло, що раптово з'явилося, різко підійшов дорослого. Ці рефлекторні реакції є зародки майбутніх страхів.

Зачатки справжнього страху з'являються після 6-7 місячного віку, коли малюк ще не усвідомлено, але боїться залишитися без захисту та емоційної підтримки, коли не бачить маму. Чуйно реагують дітки у цьому віці і на мамині емоції, її переляк чи занепокоєння викликають такі ж відчуття у малюка. Тим не менш, саме після цього віку варто потроху залишати малюка з ким не будь, крім мами, таким чином малюк звикає до того, що мама може на якийсь час зникнути з поля зору, але потім обов'язково з'явиться знову.

У цей час може виникнути страх перед незнайомими людьми, нерідко в дітей віком розвиваються деякі переваги – одним подобаються чоловіки, а жінки викликають страх, в інших все навпаки. Не рідко малюки побоюються жінок, які не схожі на маму - якщо мама брюнетка, блондинка може злякати малюка.

Страхи першого року життя дійсно є базовими або біологічними, їх завдання зберегти життя і здоров'я дитини, а значить - це нормальний прояв психіки, що повноцінно розвивається. Ці емоції не усвідомлені, але цілком піддаються управлінню

Страхи від року до трьох

Приблизно півтора року страх чужих людей поступово минає, але багато залежить від вродженого емоційного статусу і дитини, а ще більше від поведінки батьків. Такі страхи довше зберігаються у малюків, які рідко стикаються з незнайомцями, і бачать реакцію батьків інших людей. До 18 місяців на зміну переляку при зустрічі з незнайомцем може збентежитись.

До двох років у дитини вже є певний життєвий досвід, і страхи набувають більш усвідомленого характеру. Так, наприклад, знаючи, що похід у поліклініку закінчиться уколом, може розвинутися страх медпрацівників. Невдала зустріч із стоматологом – реальний страх зуболікарського кабінету.

Переляк при різких гучних звуках так само часто досягає піку у двохрічок, однак, при правильній поведінці батьків до трьох років, він не тільки сходить на «ні», але з'являється особливе кохання «гучних» ігор та іграшок.

З розвитком абстрактного мислення виникають і нові страхи. Тепер казковий Вовк або злий чарівник можуть викликати не просто реальний переляк, а й переслідувати дитину уві сні. Страх темряви і самотності виходить на перший план і носить зовсім інший характер, ніж дитячий – його джерело вже не первісна лімбічна система, а підкіркова область мозку.

Чого бояться дошкільнята та молодші школярі

• Як і раніше, страшними видаються казкові персонажі, проте психологи пов'язують ці емоції з основним страхом – покарання та відторгнення батьками.
• До чотирирічного віку помітно змінюються або виявляються емоційні уподобання малюка всередині сім'ї - дівчинка більше тягнуться до батька, хлопчик ще більше прив'язується до мами. Таким чином, закладається основа майбутніх відносин із партнером протилежної статі у майбутньому. Сильне занепокоєння викликає у дитини нестачу уваги або відторгнення об'єкта його уваги.
• Страх висоти, темряви та болю – характерні для дошкільнят, при цьому малюки з особливо розвиненою уявою страждають набагато важче. Боротися з такими страхами методом «від неприємного», тобто: боїшся темряви – виключимо всюди світло, боїшся висоти – кататимемося на колесі огляду, не тільки жорстоко і марно, але й небезпечно. Великий ризик зробити малюка невротиком, який лікуватиметься все доросле життя
• Найхарактернішим для дітей 6-8 років є страх смерті, коли приходить усвідомлення, що закінчення життя реальне і померти може не тільки пташка чи хом'ячок, а й мама і навіть він сам. Цей страх настільки потужний, а накотити може настільки раптово, що запам'ятається все життя.

Про що має знати кожен батько

Дитячі страх - явище нормальне і природне, що знаменує собою етапи розвитку нервової системи. Не треба боротися з ними кардинальними методами, але й потурати не варто. Найлегше ці етапи проходять, якщо мама спокійна і з розумінням ставиться до його проблем.

До дитячих страхів потрібно ставитися серйозно, незважаючи на те, що вони здаються смішними та надуманими. Батьки повинні усвідомлювати, що від «нормальних» страхів до тих, які вимагають допомоги спеціаліста, шлях недовгий, і часом винуватцями цього є ми самі, на жаль.

Слідкуйте за своїми висловлюваннями, які використовуєте у спілкуванні з дітьми, не маніпулюйте, не застосовуйте страшилки для отримання потрібного результату в короткі терміни.

Фрази, яких варто уникати у розмові з дитиною:

• «Не слухатимешся, тебе заберуть у поліцію».
• «Погано поводитимешся, віддам тебе на виховання іншим батькам».
• "Якщо не припиниш істерику - викликаю лікаря, він зробить укол і забере тебе до лікарні".
• «Не думай туди йти, там живе Сірий Вовк».
• «Не бігай, впадеш, вдаришся та потрапиш до лікарні»…

Список батьківських маніпуляцій можна продовжувати без кінця. Не залякуйте дітей, пояснюйте справжню причину, переключайте увагу, щоб заспокоїти дитину, довіряйте та любите своїх маленьких непосид.

Що робити, якщо у дитини з'явилися переживання та страхи

1. Визначте причину.
2. Займіться творчістю, малюйте разом - нехай малюк виплесне свої страхи на папері, складайте історії, в яких він буде головним героєм - найсильнішим і найсміливішим.
3. Якщо дитина боїться спати в темряві, увімкніть нічник (наприклад, проектор у вигляді зоряного неба), розкажіть казку, дайте улюблену іграшку, нехай малюк засинає з нею обіймається і почувається в безпеці.
4. Програйте ситуації, які допоможуть подолати страхи, наприклад, дитина боїться лікарів – грайте у лікарню, якщо малюк боїться темряви – станьте розвідниками.
5. Частіше обіймайте дитину, розмовляйте з нею про її переживання, вона повинна відчувати вашу любов і захист.
6. Будьте терплячі до страхів дитини, їх подолання потребує часу та спільної роботи. У ваших силах допомогти своєму чаду позбутися переживань, щоб вони не обернулися згодом неврозами, підвищеним почуттям тривожності, страхом соціуму.
7. Не лайте, не соромте і не карайте малюка за його страхи.
8. Розвивайте самостійність у дитини, нехай вона знає, що вона вже багато знає і вміє.
9. Слідкуйте за тим, що дивиться дитина, не дозволяйте їй багато часу проводити у планшеті або телевізорі. Подивіться разом корисні мультики, читайте правильні книги. Слухайте музику.