Аналітичний психолог Галина КОЛПАКОВА радить виховувати дітей за допомогою умовних колірних зон – зеленої, жовтої, помаранчевої та червоної. Ці колірні зони автор розглядає з погляду чотирьох векторів у вихованні: дозволу, заборони, відповідальності та ініціативності.
Зелена зона
Відповідає за відповідальні рішення самої дитини. Якщо батьки виховують малюка в цій умовній зоні, значить вони за замовчуванням дозволяють йому з дитинства приймати самостійні рішення, враховуючи, звичайно, вік самого малюка. Наприклад, дворічний малюк може самостійно вибирати, в які іграшки йому грати, трирічні карапузи можуть самі вирішити, у що вони хочуть одягнутися, а школярі – вибрати в який гурток записатися. Так, чим старшою стає дитина – тим ширше стає її зелена зона.
жовта зона
У цій зоні малюкові дозволяють вибирати, що робити, але лише за умови, якщо він дотримуватиметься низки правил. Наприклад, дитина може залишитися ночувати у бабусі, але обов'язково зробити разом із нею домашнє завдання. Або малюкові дозволяють грати в комп'ютерну гру довше звичайного, але за умови, що він наведе лад у своїй кімнаті або вигуляє собаку.
Помаранчева зона
Дитині дозволяється порушувати звичайний розпорядок дня і забути про усталені правила у вигляді обставин, що склалися. Так, малюк може пізніше лягти спати, якщо до батьків прийшли гості з дітьми або пропустити обідній сон, якщо його відвідала бабуся, яка живе в іншому місті.
Червона зона
Має на увазі стиль виховання в зоні жорстких обмежень і заборон, які дитина в жодному разі не повинна порушувати. Наприклад, малюкові не дозволяється їсти солодощі, навіть якщо він прийшов на день народження до свого однолітка або говорити з незнайомими людьми, якщо щось запитують. Вибираючи цю зону, батьки насамперед турбуються про безпеку та здоров'я своєї дитини.
Вибір за вами!
У міру дорослішання малюка, зони виховання можуть змінюватися та чергуватись. Але буває так, що авторитарні батьки все життя тримають своє чадо в «їжакових рукавицях», тобто в червоній зоні, ліберальні мами та тати віддають перевагу вихованню у зеленій чи жовтій зоні, а демократичні виховують своїх дітей у всіх чотирьох зонах, залежно від обставин. Вибір певного стилю виховання найчастіше відбувається на інтуїтивному, і навіть спадковому рівні. «Мене так виховував батько, і я виховуватиму сина так само», — приблизно такі установки і визначають ту чи іншу умовну зону у вихованні дітей.
Автор: Наталія Боришкевич
