Дворічний хлопчик (фото: Burda Media)
Папа Олександр продовжує розповідь про хлопчика-горобця.
Тиждень двадцять третій
Про фото. Просто картинка з прогулянки, яка підтверджує, що ти не дуже щасливий у холод. Але тільки тобі принести додому та витягнути з комбінезону – розквітаєш. А ще фото подобається отим ведмежатковим віддзеркаленням.
Про сон. Тиждень «навчальної тривоги». Маму Катя вже замучивши за цей тиждень. Просинаєшся часто, неочікувано, завжди у різну годину. Ми зриваємось, м'ємося по кімнаті та квартирі, їжа, підгузки… аааа. Коротше, Горобчику, закінчуй уже нас муштрувати.
Про анатомію. Ти знайшов своє вухо. Поки що одне, праве. Інше тобі ще залишається загадкою. Знахідка так тобі цікавить, що вухо у тебе постійно червоне. Не відірви, дуже прошу.
Про звуки. Ти навчився агукати із закритим ротом. Це так жахливо. Агукаєш цілі речення з різною інтонацією, а рота взагалі не рухається. Якщо так ще навчишся говорити, то будемо з тобою ходити в людні місця і лякати людей.
Про футбол. Ти не дивувався, але розповім про Лігу Європи. Цього тижня повернулися справжні гравці Динамо. На перший тайм матчу з Ольборгом підтягнулися захисники, а на другий уже приїхала вся команда. Зразу звичний результат – 3-0, програш, біль та безвихідь. Шкода, я так звик до невідомих хлопців, які у всіх вигравали. Сумуватиму.
Про харчування. В рамках профілактики всього в животі стали тобі давати трохи кисломолочної суміші. Ти ніби і не в захваті, але їси. Звікнеш. Це як з кефіром, нічого смачного, але іноді утром ну дуууже помагає.
Хороший рівний тиждень. Відбулися вибори, ти навіть їздив із мамою голосувати. Але це і все, що я хочу тут згадати про політику. Будь здоровим, Бопелько.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Папин блог. Двадцять другий тиждень
