Перш ніж прийняти рішення, чи відвідувати з малюком той чи інший центр розвитку, придивіться до педагога. Зверніть увагу на наявність у нього педагогічної освіти, бажано дошкільної.
На жаль, у нас в країні ніде всерйоз не навчають фахівців із раннього розвитку, крім курсів Монтессорі-педагогіки. Тому людина, яка вирішила працювати з дітьми раннього віку, повинна займатися самоосвітою: відвідувати спеціальні семінари, проходити курси (наприклад, формування образотворчих навичок у ранньому віці), читати масу літератури. Доводиться збирати знання з крупин. Дуже добре, якщо педагог хоча б раз на рік їздить на всілякі конференції та семінари з раннього розвитку, які відбуваються не лише в нашій країні, а й у всьому світі. Щоправда, такі фахівці на вагу золота, і ціни на заняття у них можуть бути надхмарними.
Окрім знань важливий досвід роботи. Розпитайте, де і як довго працював педагог, чи він мав справу з навчанням маленьких діток, адже у них особливі запити. Бажано щоб досвід був не менше 3 років. Здорово, якщо є власний материнський досвід. Такий педагог не боїться дітей, кмітливий, активний, у нього, як то кажуть, горять очі, коли він спілкується з малюками.
Зверніть свою увагу і на директора центру, тому що саме він та людина, яка задає тон усій справі навчання. Це має бути активна, прогресивна людина, управлінці старої гвардії (та ще й із досвідом роботи директорами державних навчальних закладів) — це скоріше мінус, ніж плюс. Адже ранній розвиток — справа нова, новаторська, і тут потрібні ентузіасти.
Педагоги центрів раннього розвитку нерідко стають не лише вчителями для маленьких діток, а й порадниками для їхніх мам. Нерідко між мамами та педагогом зав'язується бесіда на „сторонні” теми: як привчити дитину до горщика, коли відмовлятися від грудей і що краще — годувати грудьми на вимогу чи за режимом. Такі розмови між заняттями і навіть під час них життєво необхідні молодим мамам, і добре, якщо педагог має свою думку щодо різних питань виховання та розвитку малюків. Це тільки зміцнить довіру між ним та молодими мамами, а отже, і допоможе ще більшому зближенню з дітьми.
Критика та самокритика
Деякі мами скаржаться, що на заняттях педагог зайве критичний до них та їхніх дітей, дає оцінки їхній поведінці та ще й публічно. Пам'ятайте, що крім особистісних та професійних якостей наставники дитячих центрів повинні мати делікатність і бути клієнтоорієнтованими людьми. Якщо батьки платять за послугу, значить, мають повне право йти із занять у піднесеному настрої та з позитивним результатом. Тим більше, діти — народ дуже делікатний, і будь-який негатив може не лише зіпсувати все враження від заняття, а й узагалі відбити бажання відвідувати центр. Хороший педагог чудово про це знає, адже він має бути трохи психологом.
Інша поширена проблема - це небажання малюка робити те, що просить педагог. Мами, як правило, тут же починають нервувати, усіма правдами та неправдами привертати увагу малюка до того, що пропонує педагог. Не варто надто наполягати, зайвий тиск з боку дорослих також може відвернути дитину від занять. Взагалі намагайтеся якнайменше втручатися у процес взаємодії між педагогом і дитиною, вони повинні вибудувати свої власні відносини.
Малюк не знайшов спільної мови з одногрупниками? На жаль, якщо ви відвідуєте традиційну групу раннього розвитку, де педагог займає та розважає дітей, то таких ситуацій не уникнути. Але все-таки можна знайти центри, де всім – і дітям, і мамам – спокійно та добре, вони не смикають один одного. Як правило, саме така справа в Монтессорі-групах для хлопців від 8 місяців до 3 років.
