Всі батьки роблять своїм дітям зауваження, проте навіть не підозрюють, що деякі фрази можуть негативно вплинути на дитячу психіку.
Джерело: Unsplash
Батьки завжди будуть для дитини джерелом безпеки. Саме тому важливо, щоб вони не знецінювали дії та досягнення свого чада. Це може бути зневага, зменшення важливості досягнення або навіть сарказм та легкий глум.
Все це призводить до того, що дитина, яку намагаються знецінити, відчуває, що відбувається щось неприємне, але не може, на відміну від дорослого, припинити ці дії і прямо сказати, що їй це не подобається.
Пропонуємо дізнатися, які фрази батьків убивають у дітях ініціативність, а також призводять до того, що у голові дитини з'являється «внутрішній критик», який залишається з ними на все життя.
Міг би й краще!
Багато дітей чують від батьків цю, здавалося б, невинну фразу. Проте її пряме значення – «ти доклав зусиль та старання, але все було марно». Таким чином батьки зводять усі старання та успіхи дитини до нуля.
Фразу «Міг би і краще» діти сприймають набагато жорсткіше. Зокрема, вони сприймають ці слова як «Ти недостатньо гарний!» або «Мало намагаєшся!».
Батькам може здаватися, що вони мотивують дитину на найкращий результат, але насправді ця фраза, навпаки, позбавляє бажання щось робити добре і якісніше. Дитина починає закриватися, адже ці слова її ображають і «обрубують крила».
Ось дурник!
Це токсична фраза, яка є яскравим прикладом знецінення. Такі слова називають критикою особистості, а вона у вихованні неприпустима. Адже, почувши подібні слова від батьків, дитина не захоче працювати над своїми помилками, а лише опустить руки і втратить віру в себе.
Якщо дитина зробила помилку або не досягла бажаного результату, допоможіть їй виправити ситуацію, але без образ її особи. Наприклад, скажіть: «Це був поганий вчинок, який мав наслідки (перерахувати які). Сподіваюся, наступного разу ти так не зробиш або запитаєш поради у дорослих».
Ти ще надто маленький
Подібні фрази позбавляють дитину впевненості у собі і ніби демонструють, що їй не потрібно брати на себе відповідальність. Через свій вік діти справді можуть не розуміти певних ситуацій, але завдання батьків пояснити їх зміст максимально доступно.
Не ігноруйте ініціативність дитини та не позбавляйте її бажання мислити самостійно. Оптимально пояснити, чому в тій чи іншій ситуації відповідальність беруть батьки, наприклад: «Я тебе чую та розумію, врахую твої побажання, але поки що такі питання вирішуємо ми з татом».
Джерело: Unsplash
А тебе хтось питав?
Це питання – джерело сумніву у цінності власної думки. Якщо батьки часто ставлять подібні питання, вони формують у дитини звичку акуратно фільтрувати свої думки та позбавляють довіри щодо близьких людей.
Через такі слова дитина почне сумніватися, що його думка щось означає і боятися говорити вільно в сімейному колі.
Хіба це привід пишатися? От якби ти...
Такі фрази часто можна почути від батьків нарцисичного типу, котрі хочуть реалізувати власні амбіції за рахунок дитини. Чим загрожує таке спілкування? Тим, що такі фрази формують у дитини хронічне невдоволення собою та низьку самооцінку.
Доросліша дитина буде сумніватися в собі або зіткнеться з нездоровим перфекціонізмом, нав'язаним батьками. Мама і тато повинні зробити так, щоб дитина чітко розуміла - її старання бачать і цінують.
Не ний!
Ця фраза свідчить про батьківську втому та роздратування. Але чи ви думали, що вона означає для дитини? Дитина чує: «Мені нецікаві твої почуття. Мене втомлюють ти та твої емоції».
Таким чином ви накладаєте заборону на почуття та емоції, спонукаючи дитину не виявляти свої емоції у спілкуванні з вами та закритися у собі. Набагато адекватніше в моменти «ниття» дитини, які не відбуваються без причини, запитати в нього: «Чим я можу тобі зараз допомогти? Тобі сумно? Від чого? Чим ти стурбований?». Адже тільки так ви зможете допомогти дитині розпізнати свої почуття та навчитися переживати їх.
Чому ти маєш це робити? Тому що я так сказала
Подібну фразу дитина чує, як Ти ніхто. І це не найкращий шлях, якщо ви хочете виховати самостійну і впевнену в собі людину.
Транслюючи дитині, що його думка вам нецікава, і що вона ні на що не впливає, ви не просто ображаєте її почуття та позбавляєте всякої ініціативності, а буквально принижуєте її. Набагато краще обґрунтувати і пояснити дитині, чому вона повинна робити ті чи інші речі.
ігнорування
Чи знаєте ви, що ігнорування – це форма психологічного насильства? Батьки, які часто ігнорують свою дитину, насправді хочуть, щоб вона самостійно здогадалася, що саме не так, і виправила помилку.
У такі моменти дитина почувається жахливо, адже її позбавляють емоційного тепла та захисту. Не позбавляйте дитину спілкування з вами, адже ви - найближча людина, якій вона повинна вміти довіряти в будь-якій ситуації.
