Скарги на те, що у нас на вулицях брудно, мабуть, звучатимуть ще багато поколінь. Психологи виділили основні складнощі, які нам не дозволяють привчити дитину до чистоти на вулиці.
1. «Кинь яку!», «Викинь цю гидоту!» - Хіба ми не часто чуємо це на вулицях від батьків із дітьми? Установка «Викинь в урну» лунає набагато рідше. Що вже говорити про те, як мами «присаджують» дітей по нужді, навіть особливо не відходячи убік. А потім ми дивуємося, чому дорослі (ці діти, що виросли) дозволяють собі таке. Крім того, таким ми закладаємо майбутнє виховання своїх онуків.
2. Є думка, що наше «аби як», внутрішній безлад, соціальна неохайність, ціннісна невизначеність – чимала перешкода тому, щоб упорядкувати виховання дитини щодо дотримання чистоти у зовнішньому світі. Власний приклад невибудованої системи не дозволяє чітко виховувати в дитині звичку чистоти.
3. Також психологи впевнені, що привчити дитину до чистоти на вулиці нам заважає широка слов'янська душа. Ми звикли переживати про глобальне, а не про «дрібниці». Акуратність нашої нації не властива.
4. «Своє» у нас розуміється надто буквально, і лише воно нас турбує. Таке спільне, як вулиця, двір тощо, не торкається наших господарських почуттів. Прибрати в квартирі і виставити сміття в під'їзд або кинути повз смітник - це по-нашому.
5. Ми – кочівники. Так-так, коріння беруть своє. Ми найчастіше використовуємо нинішнє місце проживання, не думаючи, що завтра тут рости нашим дітям. А вони точно будуть готові повторити наш підхід.
Очевидно, шляхом вирішення проблеми чистоти через виховання наступних поколінь можна вважати лише подолання всіх цих особливостей.
