Базова довіра до світу закладається в перші місяці життя малюка. І головне завдання батьків — з перших хвилин показати крихті: новий світ, у який він прийшов, — добрий!
instagram@burtsbrisplease
Найбільше на світі молодим батькам хочеться, щоб дитина виросла самостійною, впевненою, сильною, а значить, щасливою. Іноді батьки вирішують відразу ж привчати новонароджену дитину самостійності: нехай засинає одна, звикає, що ніхто не прибіжить на перший же її крик. Результат такого виховання? Немовля стає тривожним, настороженим, ранимим, примхливим, прокидається ночами і дуже довго засинає знову. І причина такої поведінки, за повного здоров'я, — це недовіра, почуття небезпеки, недружелюбності цього світу. Де золота середина? Завжди бути на боці дитини!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виховання дітей за океаном: 4 особливості американського стилю
Маля, ми з тобою!
Коли немовля народжується, воно з комфортного, знайомого середовища материнської утроби потрапляє в незнайомий і спочатку страшний для нього світ. Прислухаючись до голосу матері, биття її серця, малюк дізнається про те, що чув усередині. А якщо мама (або інший дорослий, який проводить з немовлям тривалий час), обіймаючи-притискаючи, знайомитиме його з нашим світом, називатиме все, що відбувається навколо, дитині буде спокійно. Насправді, це взаємопов'язаний процес. Батькам спокійніше: вони впізнають свого малюка, навчаться розуміти його особливості (сну, неспання, здоров'я взагалі), а дитина дізнається про батьків, будинок, найближче оточення. Новонародженому корисно бути в обіймах батьків, жити приблизно в одному ритмі та повірити, що поруч завжди є дорослий, який відгукнеться на перший поклик, зігріє та нагодує.
Бути поруч означає, що мама в полі зору малюка, вона вгамує його голод відразу ж, як тільки малюк дасть про це знати, а не за часом. Дитину присипляють: не залишають засипати одного в ліжку і не чекають, коли він засне, виплакавшись. Коли малюк підростає, його знайомлять з людьми і не поспішають, щоб він одразу грав або залишався з ними на якийсь час. Його підтримують щоразу, коли ця допомога потрібна.
instagram@sashaabo
Самостійний, але не покинутий
Перш ніж стати самостійною, дитина повинна відчути:
- почуття безпеки;
- що він не один;
- що його люблять та приймають у будь-якому настрої.
Саме ці відчуття, що повторюються із ситуації в ситуацію, дозволять батькам закласти фундамент упевненості дитини у собі, самостійності, готовності до подолання труднощів.
shutterstock
Отже, що робити, щоб дитина повірила, що ви будете поруч, що допоможете в будь-якій ситуації?
- Тримати на руках. Тепло і ласка дбайливих маминих рук, харчування і присутність поруч, у полі зору, дозволять малюкові спочатку злитися з мамою, а потім, свого часу, самостійно вповзти, відійти, піти.
- Створити зрозумілий ритм дня. Нехай це повторюється день у день: прокинувся, вмився, одягнувся, поїв, погуляв. Якщо ви промовлятимете все, що запланували на день, для малюка не стане несподіванкою похід до лікаря, перукаря або в магазин. Передбачуваність важлива для дитини. Якщо ви почали відвідувати заняття, що розвивають, то важливо, щоб і там нові елементи з'являлися тільки після того, як малюк освоїться зі старими, звичними.
- Приймати почуття дитини. І страхи також. Називати почуття малюка: «Ти зараз сердишся, ображений, стривожений». Підтверджувати почуття словами: "Ти маєш право боятися", а не оцінювати: "Який же ти трусишка!", "Хлопчики не бояться і не плачуть". Дитина повірить, що, поки дорослий, що любить поруч, їй допоможуть впоратися з будь-якими чудовиськами.
- Знайомити із людьми, просторами, називати предмети. Малюк, який знає, як звучить дриль, не злякається його, почувши звук із сусідньої квартири.
- Читати книги. Мені хочеться вказати дві важливі категорії книг, які допоможуть дітям рости та дорослішати. Перша — це книги, в яких він може дізнатися про світ, різні ситуації. Прикладами можуть бути книги Ротраут Сазанни Бернер "Зимова книга", "Весняна книга", "Літня книга", "Осіння книга", серія історій про Карлхена.
Друга категорія — це книги, в яких герої перевіряють, чи завжди батьки будуть поруч, чи завжди любитимуть свою дитину. Орієнтирами можуть служити «Як зайченя тікало» Уайз Браун, «Хоч би що трапилося» Дебі Гліорі. - Грати. Веселі контактні ігри спрямовані створення особливого зв'язку з малюком, це природний шлях розвитку.
Instagram@pluswonderland
Вміти бути поряд і відпускати
Дитина повірить, що світ доброзичливий і цікавий, якщо поруч із нею завжди є дорослий, якщо життя зрозуміле і ритмічне. Немовля, яке наповнилося увагою батьків і згодом близьких дорослих, що переконалося у власній безпеці, стане впевненим і самостійним. Завдання здається складним, вимагає тривалого часу, великої витримки та послідовності. Батькам треба навчитися поєднувати, здавалося б, несумісне — бути поряд у скрутну хвилину і готовим відпустити у потрібний момент.
Чи сподобалася стаття чи ні? Поставте оцінку чи прокоментуйте! Нам важливо знати вашу думку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Виховання дитини: 3 простих слова, які вбивають у дитині ініціативність
Виховання дітей: які фрази підривають віру дитини у себе та призводять до неврозу
(15 оцінок, середнє: 4,80 з 5)
