Діти б'ються (фото: ЦФА Бурда)
Психологи стверджують, що агресивність і гнів – це абсолютно нормальні почуття, які, як не дивно, важливі для розвитку малюка.
Проблема у тому, що вони притаманні дітям, а тому, як вони висловлюють ці почуття. А прояв агресивних почуттів пов'язаний з вихованням малюка.
Причини агресивної поведінки
Так, діти найчастіше виявляють злість та агресію якщо:
- Дитина бачить, що батьки вирішують будь-які конфлікти за допомогою сварок, погроз, а часом і бійки. Він вбирає батьківську модель поведінки та застосовує її у взаєминах з однолітками.
- Батьки завжди домагаються послуху дитини, загрожуючи їй покаранням. Таким чином, дорослі також демонструють наочний приклад дитині, що добитися свого вона зможе, лише застосовуючи силу та агресію.
- Батьки роблять вигляд, що нічого не відбувається, якщо їхня дитина починає проявляти агресію по відношенню до інших. Наприклад, щипати чи кусатися. В даному випадку, дитині важко самостійно розпізнати межі дозволеного і вона не може відрізнити, що таке добре, а що погано, і навіть неприпустимо.
- Батьки не дотримуються послідовності та логічності у своїх діях. Наприклад, учора вони ще дозволяли грати в комп'ютерні ігри, а сьогодні вони карають за це дитину.
- Батьки часто карають, лають і навіть б'ють дитину, якщо та попалася «під гарячу руку». Малюк, в такому разі, перебуває в замішанні і так само проявляє агресію до оточуючих.
Що робити, якщо дитина поводиться агресивно?
- Реакція на дитячу агресію має бути адекватною. Наприклад, якщо дитина підійшла і вдарила вас - не давайте здачі, а скажіть, що своїми діями вона робить вам боляче.
- Якщо малюка неможливо зупинити у прояві негативних почуттів – дайте йому можливість «випустити пару», наприклад, побити подушку чи вдосталь покричати. Скажіть, що зачекайте, поки він заспокоїться і вже потім спокійно розмовлятимете з ним.
- Якщо ви бачите, що дитина сердиться – констатуйте цей факт, сказавши «Ти зараз злишся. Розкажи, що саме тебе розлютило?». Дитина, якій дають можливість розповісти про причини роздратування, не захоче фізично виявляти агресію.
- Вчіть дитину домовлятися та знаходити мирні шляхи у вирішенні конфліктів. Якщо він, наприклад, хоче пограти іграшкою сусідського хлопчика, а той не йде на поступки - запропонуйте малюкові обмінятися іграшками, почекати, поки інший малюк награється або переключити увагу дитини на інший об'єкт.
- Навчіться приймати свою дитину такою, якою вона є, а не тільки, коли вона виявляє виняткові позитивні емоції. Найкраща порада в цьому випадку – прийняти свої агресивні почуття та навчиться їх контролювати. Адже дитячі вчинки – це наслідок батьківських реакцій та виховання.
- Якщо ви не можете самостійно впоратися з агресивною поведінкою у дитини - зверніться по допомогу дитячому психологу.
