Ні!”, “Не хочу!”, “Я сам!” — на цих «трьох китах» переважно й будується діалог з маленьким упертим, у якого раптом перетворюється ваше миле і поступливе чадо. Це криза трьох років. Стартувавши в 2,5, а то й раніше, він триває приблизно рік. Як пережити цей період, зберігши нерви собі та дитині?
Неначе підмінили!
Саме це хочеться вигукнути батькам, які одного дня виявляють, що з малюком неможливо домовитися ні про що: на вулиці він тікає або закочує істерики, вдома відмовляється їсти і спати в належний час… Все, що б не пропонували мама чи тато, відкидається та заперечується.
У чому ж справа?
Свідомість малюка розвивається дуже швидко, і раптом він помічає, що хоче багато чого, але може, на жаль, не все (одягтися сам - ще немає вправності, дістати до дзвінка - зростанням замало). Ця боротьба бажань і можливостей стає серйозним випробуванням для його нервової системи, тому він часто злиться і вередує. Також саме на цьому етапі дитина усвідомлює свою залежність від батьків і прагне відвоювати автономію, звідси ці вперті "ні" і "я сам". Ще одне новоутворення психіки – цілеспрямованість. Навчаючись змітати на своєму шляху всі перепони, він виявляє агресію, адже суть цієї емоції рух до чогось. Нарешті, дитина вчиться розрізняти поняття "можу", "хочу", "повинен" і стає повноцінним учасником соціальних відносин.
Група підтримки
Нині маленькому бунтарю як ніколи потрібні ваші допомога та підтримка: допомагайте йому справлятися з труднощами, заохочуйте самостійність, навчайте терпінню та спілкуванню (своїм прикладом!). Необхідний баланс заборон та дозволів: криза затягується, якщо дорослі сповідують вседозволеність або йдуть шляхом тотальних заборон. Краще трохи недотиснути, ніж перетиснути.
- Важливо залишатися в контакті, коли дитина злиться: “Я розумію, що ти злишся, але поки що цього не можна зробити”, і не йти у моралі. Якщо ж чадо влаштовує істерику, спробуйте використати "заземлюючі" методики: дивлячись в очі, взяти за руки або покласти долоні на коліна.
- Важливо пам'ятати: що менше подразників (походів торговими центрами, магазинами іграшок тощо.), то менше істерик. Число заборон теж має бути зважено. Проте не варто плутати свободу з вседозволеністю: навіть трирічка має розуміти, що її свобода закінчується там, де починається свобода інших.
Робота над помилками
Не завжди кризовий період відбувається гладко. Він може затягнутися, якщо дитина живе разом із бабусями-дідусями (їхні вимоги часто не збігаються з батьківськими), якщо самі батьки обирають неправильні стратегії поведінки (поступаються маніпуляціям, виявляють зайву м'якість чи жорсткість).
- Важливо налаштуватися на позитив, все подолати! Стати союзником своєї дитини, а не супротивником. І побережіть нерви свої та дитину, попереду ще багато чого цікавого! У тому числі й нових криз, які теж треба гідно подолати.
ЧИТАТИ ТАКОЖ:
Як правильно виховувати сина? Топ-6 порад для батьків
