Виховання малюка - нелегка праця і часто, ми стикаємося з тим, що нам не вистачає терпіння на те, щоб спокійно пояснити своїм дітям, що потрібно робити і як поводитися.
Джерело: Fotolia
Журналіст Ліа Оттен – мама п'ятьох дітей віком від 2 до 10 років. Вона із задоволенням ділиться своїм досвідом виховання малюків різного віку. Ліа зуміла виробити свою особливу методику виховання та лінію поведінки, як спілкуватися з дітьми спокійно та при цьому максимально ефективно. Цим лайфхаком матуся із задоволенням поділилася з іншими батьками.
«Я стояла в черзі до каси у супермаркеті. Молодший висів на мені у слінгу, у візку сидів мій 2-річка, а троє моїх старших, крутилися біля ніг. Поки касирка пробивала товар, ми розмовляли. "Ти неймовірно терпляча", - сказала мені вона.
Я розсміялася і відповіла: «Дякую, але ви не бачите який я буваю вдома!».
Цей комплімент змусив мене замислитись, чому люди вважають, що в мене більше терпіння, ніж у будь-якої іншої мами?
Джерело: instagram@ameliahannah
Правда в тому, що я теж можу вийти з себе, як будь-яка інша мама. Я злуюся, коли не висипаюся, коли голодна, або коли у мене гормональний сплеск. Я психую, коли у 20 разів прошу дітей прибрати у кімнаті, а мене ніхто не чує. Я дратуюсь, коли не можу спокійно поснідати, бо мої діти просять їм допомогти.
Комплімент, сказаний мені касиркою, змусив мене замислитися – у чому саме мій секрет спокою?
Все дуже просто: ми поводимося спокійніше, коли думаємо, що хтось за нами спостерігає. Так ось, штука в тому, щоб удати, що за вами завжди спостерігають.
Джерело: Freepik
Я не вчу вас лицемірству, це не означає, що вдома ви монстр, а на людях – ідеальна матуся.
Я не намагаюся здаватися досконалою, але я знаю, що доклавши трохи зусиль, я можу стати найкращою мамою.
Я хочу спокійно розмовляти зі своїми дітьми, а не намагатись перекричати їх.
Я хочу бути уважною до їхніх слів та думки.
Я хочу навчити їх спілкуватися з іншими людьми з повагою, знаючи, що це обов'язково знадобиться їм у дорослому житті.
За нами справді весь час спостерігають: наші діти.
Ми їхні моделі. Ми показуємо їм, як справлятися зі стресами і проблемами. Вони дивляться, як ми реагуємо, вони бачать наші недоліки та наші сильні сторони. Вони навчаються у нас.
Чого ми хочемо навчити наших дітей?
Навчіть їх не кривдити інших людей грубістю. Навчіть їх просити, а чи не вимагати. Покажіть дітям, що інколи треба йти на компроміс.
Зрештою, вони наші найголовніші судді. Їхній погляд на нас важливіший, ніж думка касира з супермаркету чи матусі з дитячого майданчика. Їхня думка формує не тільки їхні спогади про нас, але й те, як вони житимуть і спілкуватимуться потім зі своїми дітьми. Це ваш найвагоміший внесок у їхнє майбутнє».
(3 оцінок, середнє: 4,67 з 5)
