Дисплазія кульшових суглобів - це може бути одним з перших серйозних і лякаючих діагнозів, які ставлять дуже крихітних діток. Як не здаватися, не приймати поспішних рішень і, зрештою, стати міцно на здорові ноги – сьогодні у статті, яка описує мій досвід.
Джерело: Thinkstockphotos/fotobank.ua
Перша реакція
Я не знаю з чого почати. Напевно, з того, що я чула від свекрухи, через що їй довелося пройти, коли діагноз.дисплазія тазостегнових суглобів» поставили мого чоловіка у віці близько 4 місяців.
Коли ми прийшли до ортопеда в 1 місяць на огляд, нам щось заради порядку промайнули про вправи, які називаються «розведення». Ми робили їх у комплексі загального масажу для малюків нашого віку і не надавали цьому значення. Коли в 3 місяці ми з'явилися на плановий огляд, я почула про підозру на цей страшний діагноз. Щоб дізнатися точно, нас відправили на рентген.
Що таке рентген для тримісячної дитини, краще не знати нікому. Дитина плаче, вона роздягнена і на ній тільки підгузник, мені на груди одягають важкий фартух від опромінення. Ми повинні притиснути дитину до кушетки щосили. Жінка репетує на нас, я тримаю руки, а чоловік ноги і накладку на пахвинну зону (знов-таки від опромінення). Я реву – без істерик, але сльози котяться градом.
Знімок бере один лікар, потім інший та пишуть підтвердження дисплазії. Нам призначають стремена Павлика, електрофорез та масаж. Чоловік бігає за вказаними лікарем адресами, але в жодній з аптек немає стремен нашого розміру (я народила дитину з маленькою вагою).
Від мами я дізнаюся, що такий діагноз останнім часом ставлять досить часто, вона радить звернутись до приватної клініки. Наступного дня ми приїхали до приватної клініки, де нам за наші ж гроші повторили те саме. Звісно, після того, як лікар глянув на записи свого колеги.
Грудничковий масаж (фото: цФА Бурда)
Міф: дисплазія – це стремена та пізній розвиток
Я майже зневірилася, але я шукаю в інтернеті, чи є якісь альтернативи стременам. Я знайшла багато досить життєрадісних відео, де дітки у стременах виглядають веселими. Але мене бентежило те, що моя вже в 3 місяці активна дитина повинна не знімаючи носити жахливу штуку, яка щільно фіксує ноги, розводячи їх у різні боки і не зможе почати повзати або пробувати сідати. Адже, за попередніми рекомендаціями, стремена потрібно було носити 3-4 місяці. В інтернеті я знайшла комплекс вправ, які робили матусі своїм діткам, які відмовилися від ідеї стремен.
Ми їхали до третього лікаря, від якого я сподівалася почути щось інше. І про диво – він дозволив нам спробувати провести місяць без стремен, але з дуже великим додатком зусиль до одужання.
Він пояснив, що в нас дійсно в запасі трохи більше місяця і якщо через цей час він не побачить покращень, то все-таки доведеться вдатися до стремен. Але найдивовижніше, що я почула, що дітям до 6 місяців не потрібно робити рентген для того, щоб ставити такий діагноз. Достатньо УЗД. Ви розумієте, так, через що нам довелося пройти і що жодних рефлексій ми не проводили? Лікар сказав – ми зробили. Може це допоможе вам - радьтеся з іншими лікарями, перевіряйте ще раз. Намагайтеся задіяти того, хто тверезо оцінить ситуацію.
Що ми робили, щоб упоратися з діагнозом?
- масаж: ми їздили на масаж, спрямований на боротьбу із дисплазією. Я відмовилася від стремен і електрофорезу. Ми пройшли курс масажу із 10 сеансів.
- комплекс вправ: щодня три рази я робила комплекс вправ, який знайшла в інтернеті Спочатку я робила невпевнено, підглядаючи чи все я зробила, боялася зробити занадто сильно, а малюк вередував. Але вже через два дні я пам'ятала вправи напам'ять, робила з потрібною силою, а малюк терпляче лежав на спині, то на животі. Основну вправу, «розведення», я робила у кількості, зазначеній останнім із ортопедів – 300 разів на день. Так, 100 разів за один підхід, а підходів було три – вранці, вдень та ввечері. І це одна з близько 12 вправ із комплексу.
- Сольові ванни: кілька разів ми робили сольові ванни – приймали ванну з додаванням морської солі.
- Широке сповивання: на ніч я робила широке сповивання Хоча Комаровський казав, що підгузник – це вже профілактика дисплазії, але нам потрібне було лікування. Як робити широке сповивання - після того, як одягли памперс, беремо пелюшку, складену рази в чотири і отриманий прямокутник накладаємо на памперс з обох боків, зверху надягаємо повзунки і боді, щоб конструкція трималася. Так дитина спить. Вранці залишаємо лише памперс.
- Прогулянки в рюкзаку: всі наші прогулянки, зокрема поїздки на масаж відбувалися у рюкзачку. Ортопед сказав, що нам корисно, бо ноги у ньому зафіксовані так, як треба.
- Тримаємо на руках правильно: якщо носили дитину на руках, то однією своєю рукою притискали ноги «метеликом» до себе
Джерело: Shutterstock
Результат
Через півтора місяці ми зробили вже УЗД (не рентген!) і нам сказали, що наші кути стали ледь неправильними, але їхні показники не тягнуть на дисплазію. Ми продовжували вправи, але з меншою інтенсивністю. Більше не ходили на масаж, не робили сповивання. І ще за два місяці до нас не було абсолютно жодних претензій.
Ми перемогли! Ми перемогли всіх – систему лікарів, які думають про себе та не хочуть брати відповідальність (призначення стремен простіше простого), перемогли діагноз, перемогли власні страхи.
Я не закликаю вас робити так само. Я просто говорю, що є альтернатива. Вона має бути, боріться за неї. Але, безперечно, під наглядом грамотного фахівця.
