думка психологів
Психологи переконані, що до 4-х років хлопчики та дівчатка вибирають практично однакові ігри. Лише після цього вікового рубежу хлопчаки та дівчата починають проектувати на себе жіночу (мамину) та чоловічу (батьківську) поведінку. Найбільшою мірою цей поділ стимулюють і підтримують самі батьки та інші дорослі. Батьки вважають правильний статевий вибір ігор та іграшок ознакою «нормальної» статевої орієнтації дитини. «Успішний» вибір викликає дорослих у захваті, стає приводом для гордості. Крім того, найчастіше успішний вибір ігор підкріплює сексуальну самооцінку самих батьків.
Але раптом хлопчик починає чи не припиняє у грі виконувати жіночу роль, грати з «дівчачими» іграшками. Заборонити дитині ігри в ляльки і т.п. - Перша реакція батьків, особливо пап. При цьому виражається практично впевненість, що ігри в ляльки у хлопчика – це лакмус нетрадиційної статевої орієнтації. Батьки починають виховувати дитину «по-чоловічому», паралельно звинувачуючи маму у зайвій м'якості. Стереотипно вважається навіть, що ляльки якимось чином формують сексуальну орієнтацію дитини.
Що ж відбувається насправді?
По-перше, у дитини ще дуже розвинена уява, яка не завжди уміщається в рамках ігор своєї статевої групи. По-друге, ігри з ляльками – це можливість висловити такі якості, як турбота чи ніжність. Можливо, ви виховуєте чудового майбутнього чоловіка та батька. В особи кожного з нас є і чоловіча, і жіноча складова. Нам потрібні різні умови для їхнього розвитку.
Що має насторожити батьків?
Ігри з ляльками не можуть бути єдиною підставою для занепокоєнь. Є, про що задуматися, якщо до них приєднується перетворення хлопчика на дівочі образи, наслідування відверто жіночої поведінки. При цьому все це має турбувати батьків лише після восьми років дитини. Якщо є подібна поведінка, слід звернутися до дитячого психолога та ендокринолога. Фахівці допоможуть діагностувати, що і чому дитина реалізує у своїй поведінці.
Ляльки не повинні стати забороненим об'єктом для хлопчиків. Натомість батьки повинні заборонити собі робити поспішні висновки та слідувати стереотипам щодо поведінки їхньої дитини.
