Подайте приклад!
«Пік жадібності» зазвичай посідає вік у два-три роки, коли малюк починає усвідомлювати свою стать і вже намагається виявляти самостійність. У цей час марно лаяти дитину за наполегливе небажання ділитися своїми речами. Лише власним прикладом і за допомогою прохання наслідувати його можна домогтися того, щоб малюк став щедрішим. Наприклад, ти простягла йому печиво, а потім попросила дати відкусити шматочок тобі. Така «смачна» демонстрація щедрості неодмінно виявиться заразною. І якщо малюк виконав твоє прохання, не роби вигляду, що це гаразд, обов'язково покажи, як ти задоволена тим, що він з тобою поділився, і постарайся підкріпити його рішення чимось приємним.
Безглуздо боротися з проявами жадібності, мотивуючи це тим, що іншій дитині хочеться пограти в іграшки твого сина чи дочки.
Напад щедрості
Таким чином ти автоматично опиняєшся в стані ворога, і малюк інстинктивно посилює оборону свого майна. Краще запропонуй іншій дитині помінятися речами на якийсь час, а своїй поясни вигоду такого обміну: «У нас немає такої машинки, давай подивимося, як вона їздить!»
Твоєму чаду просто необхідно бути впевненим, що його річ обов'язково повернуть.
Не наполягай на тому, щоби дитина віддала свою іграшку надовго. Нехай для початку напади щедрості тривають не більше ніж хвилину. Малюк повинен переконатися, що його речі повернуться до нього на першу вимогу.
Диск чи дружба?
Старшій дитині вже можна пояснити, що ділитися насамперед вигідно їй самій. Його щедрість стає своєрідною гарантією того, що іншого разу про його вчинок згадають і теж дадуть ту іграшку, яку він попросить.
Найчастіше нагадуй і цінності дружніх відносин. Наприклад, спитай: «Що тобі дорожче — друг чи цей диск із комп'ютерною грою? Ти сильно образиш друга своєю відмовою». Поясни дитині, що інші діти не захочуть грати із жадіною. І ще одна тонкість: не проси своє чадо віддати іншому нову іграшку, якою він щойно почав займатися.
Маленький чоловічок перебуває у владі емоцій, і твоє на перший погляд невинне прохання може здатися йому вкрай несправедливим.
Як відомо, ситий великодушніше голодного, тому дочекайся моменту, коли син чи дочка награється і зверне увагу на інший предмет. Іноді дитина опиняється у стресовій ситуації через те, що, з одного боку, вона боїться відмовити оточуючим і завжди віддає те, що в неї просять, а з іншого — нудьгує без улюбленої речі, переживає за її збереження. Скажи йому, що він як господар може попросити, щоб із його іграшкою зверталися так, як він вважає за потрібне, і сам встановити час, на який віддає іграшку. Зрозумівши, що ситуація під контролем, малюк легше віднесеться до посягань на свою власність.
