Ведуча ранкового шоу «Сніданок з «1+1» Людмила Барбір розповіла про виховання сина, сімейні традиції, спільні тренування та свої заповітні бажання.
Розкажіть про будь-які три відкриття після народження дитини.
Я завжди була впевнена, що дитина у мене буде не в ранньому віці. Адже материнство є дуже відповідальним кроком. Батькам потрібно набути життєвого досвіду, щоб потім передати знання дитині.
Після народження сина світ назавжди змінився. Це фантастичне почуття, коли в тебе ставатиме ще більше кохання. Ще в мене виникло величезне почуття відповідальності. І велике бажання розвиватись, щоб бути прикладом для свого сина.
З появою Тараса почалася захоплююча подорож, у якій Тарас навчив мене постійно дивуватися. І це стало важливим відкриттям. Адже дивитись на життя з погляду першовідкривача дуже цікаво.
Що для вас найголовніше у вихованні? Можете скласти топ-5 правил?
Дуже важливо поважати дитину як особистість. Вислуховувати до кінця та поважати його думку. Виключити з ужитку фрази: Ти не можеш! і давати можливість дитині спочатку самому впоратися з тим чи іншим завданням.
Завжди відповідати на всі питання дитини і ніколи не порівнювати з іншими і не позбавляти її вибору.
Розвивайте та розкривайте таланти. Важливо, щоб дитина пробувала себе в різних сферах і напрямках і сама вибирала улюблену справу. Розвивати та розкривати таланти та потенціал. Як мама, я ніколи не втручатимуся в побудову життєвої позиції. І не нав'язуватиму свою думку. Я завжди підтримаю сина.
Розкажіть, будь ласка, що найбільше запам'яталося з дитинства? Хто і що найбільше вплинуло на вас?
Я дуже вдячна своїм батькам за все, що вони зробили для мене. Завжди говорю мамі, що якщо в мене вийде хоч на якийсь відсоток виховати своїх дітей, бо вона нас із сестрою виховувала – це буде дуже добре. Мама завжди нас розуміла і знала, коли треба сказати «ні», а коли дозволити.
Запам'яталося, як у 8 класі мама дозволила мені пофарбувати волосся у баклажановий колір, ще й сама мене пофарбувала. Після цього я не перестала експериментувати з відтінками (сміється). А ще мати відпускала на дискотеки, дозволяла фарбуватися і навіть навчала як це правильно робити. Деякі подружки навіть трохи заздрили, що маю таку сучасну маму.
Мама навчила нас любити, цінувати і поважати своє коріння, поважати своїх батьків. Ми з сестрою росли і не у вседозволеності, але й не під жорстким контролем. Ці спогади дуже теплі. І своєму Тарасу я прищеплюю ці якості.
Які сімейні традиції передали вам ваші батьки чи бабусі з дідусями?
Я з Карпат, у нас велика родина та дуже багато традицій. Мого сина 7 років і для нього вже важливі традиції, він їх цінує та любить. Коли приїжджаємо до моєї мами на свята, накриваємо традиційний стіл, готуємо всі разом, прикрашаємо будинок. Цього року через карантин довелося залишитись у Києві на Великдень. Так ось, ми з Тарасом зробили все за сімейними традиціями і вийшли на відеозв'язок, щоб показати бабусі, що незважаючи на відстань, ми поряд і традиції наші живуть.
Що найбільше ваша сім'я любить робити разом?
У нас дуже багато улюблених спільних занять. Читати – наш давній вечірній ритуал, особливо перед сном. Тарас любить створити особливу атмосферу – включити гірлянди, ліхтарики, влаштуватись у ліжку під лампою і лише тоді поринути у книгу. Спершу він читає мені, а потім читаю йому я. І щоразу я зупиняюся на якомусь моменті, що інтригує, і закінчую фразою – «А що було далі – дізнаєшся завтра».
До карантину почали ще більше готувати разом. Ми й раніше це робили, правда не так часто, як хотілося б. І тепер ми майже професійні кулінари. Тарас сам може і тісто розкотити та начинку зробити. Так, що у нас виходять чудові пироги та печиво.
Ще ми любимо грати в шашки та шахи. Правду кажучи, грати більше любить Тарас і в нього чудово виходить. Я завжди приймаю запрошення зіграти партію. Він недавно навіть бабусі сказав, що гра в шахи здатна допомогти при головному болі.
І, звичайно, спільні тренування з айкідо. Тарас, схоже, ще в утробі почав опановувати цю майстерність. Я майже до пологів відвідувала заняття. Тепер ми тренуємось разом із сином.
Розкажіть, як впливає зоряність батьків на дитину?
Зірковість пов'язана із зайнятістю. Велика кількість роботи впливає на час, приділений спілкуванню із сином. Зізнаюся, мені не часто випадає провести з Тарасом стільки часу, скільки хотілося б. Але я впевнена, що якість проведеного часу, важливіша за кількість. Іноді можна цілий день не бачити дитину, але прийти ввечері з роботи та встигнути поспілкуватися, почитати місце чи пограти у настільну гру. Тобто зробити набагато більше, ніж сидячи вдома за весь день перекинутися з дитиною парою фраз.
Чи караєте ви дитину?
Я проти покарань і не вважаю такий захід ефективним. Адже краще обговорити, чому дитина вчинила саме так. Тарас дуже самостійний, у нього яскраво виражена думка, він лідер, переконати його складно. Тому намагаюся виховувати, щоб направляти, а не придушувати і ламати. Важливо завжди пояснювати дитині чомусь «не можна».
Як ви балуєте свою дитину?
Не думаю, що варто ділити виховання дитини на те, щоб балувати чи карати. Існує безліч тонів виховання та їх важливо вміти розглянути. Тарас може звернутися до мене з будь-яким проханням, я це ціную та прислухаюся. Намагаюся не забороняти чогось у наказному тоні.
Розкажіть про ваші улюблені книги, які вам, як мамі, були дуже корисні.
«Французькі діти не плюються їжею» та книга психолога Світлани Ройз «Практичне дитинствознавство дуже допомогло мені зрозуміти важливі нюанси процесу виховання». Про аспекти підліткового віку, психологічну специфіку розвитку підлітків добре розказано у книзі «Народжені бути вільними» Джесса П. Шаткіна. А ще книги професора Комаровського і безліч статей авторитетних психологів.
Ви купуєте дітям дорогий одяг? Яке ставлення до брендів?
Головне в дитячому одязі – це зручність та комфорт. Якість тканини, натуральність – це головне при виборі. А ось бренд другорядна характеристика.
Як ви відпочиваєте? Ваші топ-5 місць для сімейного відпочинку
Наше головне місце сили та велике кохання, це, звичайно ж, Карпати. Мій рідний дім. Коли приїжджаємо туди, знаходимо мільйон занять. Це і похід у гори, і збирання грибів. Можемо і пироги всією сім'єю пекти, і проводити час у саду.
Взагалі природа, мабуть, наше улюблене місце. Чи то ліс чи річка. Можемо на пробіжку із сином разом вибігти. А можемо курінь збудувати або пікнік біля річки організувати.
Поділися улюбленим рецептом сніданку, який можна з'їсти разом із дитиною.
У робочі дні нам не часто вдається поснідати разом. Мій графік передбачає надто ранні підйоми. А ось у вихідні готуємо всією родиною та вибираємо корисні продукти: каша з корисними суперфудами, фруктами та ягодами, омлети та тости і навіть млинці. Все це Тарас добре готує сам.
Дайте три головні поради всім батькам.
Важливо пам'ятати, що правила у сім'ї для всіх однакові. Іноді дорослим здається, що дитина плаче через дрібниці, а для нього зламана іграшка або зірвана прогулянка буде справжньою трагедією. Тому важливо навчити дитину розпізнати масштаб проблеми. Що є серйозною проблемою, а що дрібницею. Я завжди питаю: "Це маленька, середня чи велика проблема?" Після відповіді питаю: "Як думаєш, як можна вирішити це питання" і допомагаю шукати рішення.
І безапеляційно, дитина завжди повинна відчувати любов батьків. Кохання багато не буває.
Якби у вас з'явилася золота рибка, яке б ви їй загадали?
Для країни я загадала б миру, щоб закінчилася війна, Крим і Донбас повернулися і цілісність України була відновлена. Мамі бажаю здорового серця, а свого сина — щасливого життя.
