У житті кожної дитини настає момент, коли потрібно розповісти їй про те, що Дід Мороз не існує. Це дуже трепетний момент як для малюка, так і для мами, адже переривати віру в чаклунство так не хочеться. А особливо неприємно, якщо про це дитині розповість хтось інший. Можливо, історія простої вчительки з Техасу Леслі Раш та її дітей допоможе вам правильно все пояснити дитині, а заразом і ощасливити інших.
Джерело: unsplash
Коли дитині виповнилося шість чи сім років, і ви помітили у неї перші сумніви щодо існування Санти – значить, вона готова.
Я зазвичай веду їх у кафе і, зробивши замовлення, говорю: «Ти, звичайно, дуже сильно виріс за цей рік. І не тільки став вищим – я бачу, що твоє серце теж побільшало. І ти так виріс, що сам можеш стати Сантою.
Можливо, ти помітив, що більшість побачених тобою Санта-Клаусів – це люди, переодягнені в нього. Деякі з твоїх друзів могли сказати тобі, що його взагалі не існує.
Так думають багато дітей, бо вони ще не готові бути Сантою. Але ти готовий.
(Намагайтеся, щоб у вас був таємничий голос).
Попросіть дитину вибрати якусь людину – наприклад, сусіда. Місія дитини - таємно дізнатися чого потребує ця людина і потім забезпечити її цим, загорнути в подарунковий папір і доставити.
Джерело: unsplash
І ніколи не розголошувати, що це зробив він. Бути Сантою не означає отримувати схвалення – це безкорисливе бажання віддавати.
Мій старший син так вибрав «тітку відьму», яка живе на розі. Жінка справді вселяла страх: навколо її будинку була огорожа і вона ніколи не дозволяла дітям заходити за неї, щоб пограти в м'яч чи фрісбі. Вона часто кричала, щоб діти грали тихіше і таке інше.
Дорогою до школи син помітив, що щоранку вона виходила на ганок забирати пошту босоніж – і вирішив, що їй потрібні капці. Тому йому довелося побути шпигуном і ховатися в кущах, щоб з'ясувати приблизний розмір її ніг.
Коли ми купили їй теплі капці, він упакував їх і наклеїв зверху «З Різдвом від Санти». Якось увечері після вечері він вирушив до її будинку і підклав подарунок їй під двері.
Наступного ранку ми спостерігали за тим, як вона вийшла на ганок, підібрала упаковку і пішла до будинку. Мій син був у нестямі від нетерпіння, щоб дізнатися, що станеться далі.
І наступного ранку ми побачили її - забирає пошту в теплих тапочках. Син був у ейфорії. Мені довелося нагадати йому, що НІХТО ніколи не повинен знати, що це зробив він, інакше він уже не буде Сантою.
Джерело: unsplash
У наступні кілька років він вибирав безліч людей для подарунків та завжди вибирав для них унікальний, індивідуальний подарунок.
Один рік він ретельно вичистив свій велосипед, поміняв на ньому сідло і віддав його дочці одного з наших друзів. Ці люди були дуже бідні. Ми спитали батька дівчинки, наскільки це буде доречно.
Вираз обличчя дівчинки, коли вона побачили біля свого будинку велосипед, могло зрівнятися хіба що з виразом радості на обличчі мого сина.
Коли настав час розповісти молодшому синові, старший захотів поговорити з ним сам. Зараз вони обидва чудові «дарувальники» і ніколи не відчували, що комусь збрехали.
Адже їм розкрили секрет того, як бути Сантою.
