Бійки, скандали, крики, сльози… «Мамо, а він…!», «Мамо, це вона перша почала!». Іноді здається, що цим сваркам у дитячій не буде кінця. Тільки помиряться, сядуть грати – і все спочатку! Вам знайоме відчуття, що якщо дітей більше одного, то вони завжди щось ділять, постійно змагаються і ні на крок не можуть поступитися один одному?
Джерело: Fotolia
Вважається, що суперництво виникає зазвичай між хлопчиками, адже вони ж чоловіки, їм так належить. Насправді це залежить від статі. "Ділити територію" (причому досить жорстко) можуть і дівчатка, так само на часті конфлікти скаржаться і мами різностатевих дітей.
Двоє хлопчаків-близнюків здатні жити душа в душу, лаючись не частіше, ніж раз на тиждень, а ось першокласниця і дворічний карапуз можуть здіймати крик, лише на хвилину залишившись удвох без нагляду дорослого.
Наявність чи відсутність суперництва не залежить і від кількості дітей у будинку.
Конфлікти виникають як у багатодітних сім'ях, де ростуть троє, а то й більше малюків, так і в будинках, де лише дві дитини. Навіть єдиний син може постійно сперечатися і сваритися з двоюрідною сестрою, що приїжджає на вихідні, жадібна і зі скандалом відбираючи свої іграшки.
У батьків виникає закономірне запитання: «Що не так? Та що вони постійно ділять? Чому не можуть поступитися один одному і вічно сваряться?
Джерело: Fotolia
Хто найулюбленіший?
Незважаючи на всі ваші старання, таки виникає суперництво? Діти борються за «головний приз», а це завжди увага та любов батьків. Тільки заради батьківського кохання, нехай навіть неусвідомлено, малюки прагнуть стати кращими, бути вищими, сильнішими. Адже вам, напевно, неодноразово ставили прямолінійне запитання: «Мамо, а кого ти любиш більше?» Ми зазвичай намагаємося відбутися жартами, відвернути дитину. Сама постановка питання здається дивною, адже ми думаємо, що, безумовно, любимо всіх своїх дітей, не виділяючи нікого. Але малюкам потрібно постійно отримувати підтвердження. Дитина завжди хоче бути для вас найкращою і найулюбленішою, просто хтось через свою природу бореться за ваше кохання відкрито, а хтось переживає мовчки, намагаючись іншими способами завоювати вашу увагу.
З одного боку все просто: щоб усунути суперництво, необхідно розділити свою увагу порівну. З іншого боку, наскільки легко це виконати на практиці?
Класика: одне маля часто хворіє. Тому другому, міцному та активному, уваги мами дістається менше. Прикро!
Джерело: GettyImages
Згладити ситуацію можна, якщо частіше давати зрозуміти дітям, що кожен із них для вас особливий!
Намагайтеся щодня приділяти увагу і старшому, і молодшому. Це необов'язково має бути двогодинна спільна гра або довге читання. Нехай будуть лише 15–20 хвилин: поговоріть до душі перед сном, посекретничайте, пограйте під час купання… Потрібно лише дотримуватися двох важливих принципів: регулярність та якість спілкування.
Раз на тиждень (або на місяць) організовуйте спеціальний «час тільки для…», тобто повноцінне дозвілля з одним із дітей. Ви можете сходити вдвох до театру, кіно, на прогулянку, зробити те, що він любить. Головне — через деякий час так само провести кілька годин з іншою дитиною.
Так кожен відчує свою важливість та потребу, адже у цей час він для вас головний і ви на рівних.
Робіть дітям приблизно однакові подарунки. Ні, не одні й ті самі, а однакові в плані цінності в їхніх очах, щоб не було образ та думок про те, що мама з татом когось люблять більше.
Якщо у одного з дітей день народження, очікується масовий прихід гостей та гора подарунків, подбайте про брата/сестру іменинника: приготуйте маленький сюрприз. Його можна вручити несподівано як переможцю конкурсу «Кращий брат». Це помітно прикрасить свято для другої дитини, яка спочатку могла почуватися «не найулюбленішим».
Джерело: Fotolia
Як знизити напруження емоцій, скоротити кількість сварок на ґрунті суперництва?
Не провокуйте, підштовхуючи дітей до змагань. Намагайтеся уникати ситуацій на кшталт «А ну, хто перший добіжить до дому?» і навіть «Хто допоможе мамі донести сумку, той молодець!». Вибирайте більш конструктивні ігри, в яких процес буде важливішим, ніж результат. Якщо ж це спортивні заняття, то нехай по можливості брати-сестри грають в одній команді, то їм доведеться вчитися допомоги, підтримці та взаємовиручці заради результату, якого вони обоє так прагнуть.
Хоча б іноді беріть участь у дитячих іграх. Діти здатні годинами ділити одну іграшку, зовсім забувши про те, що їм купили дві однакові, і справа легко може дійти до бійки. Проте вони одразу ж затихнуть, як тільки до гри включиться хтось із дорослих. Поясніть, показуйте, як здорово і цікаво грати разом. Вчіть їх розподіляти ролі, показуючи, наскільки важливий і потрібен кожен учасник.
Виховуйте своїм прикладом. Розмовляйте із дітьми, розбирайте з ними конфліктні ситуації. Згадайте свої стосунки з братом або сестрою і розкажіть про те, які сварки та образи траплялися у вас у дитинстві, як ви обоє переживали тоді — і наголосіть, наскільки ви дружні зараз. Наведіть приклади зі стосунків із чоловіком, про те, як вчитеся поступатися один одному заради збереження доброї, теплої атмосфери в сім'ї.
Найчастіше говоріть про те, що головна цінність — це сім'я, про те, як важливо зберегти в ній добрі стосунки.
Виразно розподіляйте ролі дітей, коли ви даєте їм одне завдання на двох. Вони успішно впоралися із завданням і не побилися? Обов'язково похваліть, відзначивши внесок кожного. Нехай цим невеликим завданням буде прибирання іграшок перед сном, але щоб вона не перетворилася на сварку - хто допомагав більше, хто менше, розподіліть обов'язки відразу ж і приблизно порівну: наприклад, один прибирає машинки, інший - конструктор. Якщо ж вашим невгамовним суперникам і розподіл ролей здалося несправедливим, пообіцяйте вже завтра поміняти їх місцями (іграшки треба прибирати щодня). Для наочності можна завести розклад, наголошуючи, хто і що сьогодні робить.
Джерело: Fotolia
Швидше вище сильніше!
Так само, як і у дорослих, тут справа не в полі, віці чи «поганому» вихованні. Тут важливий темперамент. Дитина вже народжується або лідером, бійцем, який до кінця відстоює свою правоту, що бореться за результат, або спокійним споглядачем, для якого не важливо, хто в результаті буде переможцем. Одному важливий результат, а іншому набагато цікавіший процес, чи то гра, чи спортивне змагання.
І якщо у вашій сім'ї і другокласниця, і її трирічний брат із пелюшок готові боротися до останнього, аби бути першим, то конфліктів не уникнути. У гонці на велосипедах малюк крутитиме педалі щосили, навіть розуміючи, що йому не впоратися з довгоногою сестрою. Потім, очікувано програвши, голосно ревтиме і люто кричатиме, що «це нечесно!». А два брати-погодки постійно влаштовуватимуть бійки з-за кубиків, навіть якщо у них є три набори на двох. І так завжди, сліз та образ не уникнути. Але відпускати ситуацію, розраховуючи, що все само собою вирішиться, не варто. Ви можете вплинути на гостроту та частоту конфліктів, не доводячи справу до бійок та скандалів, що загрожують призвести до того, що стосунки будуть абсолютно зіпсовані.
Самі батьки можуть заздалегідь налаштувати старшу дитину на вічну боротьбу: «Ось народиться у тебе братик, будеш усім із нею ділитися». Замініть на "веселитися". Хай буде щастя!
