Дифтерія - інфекційне захворювання, яке може вражати як дітей, так і дорослих, особливо небезпечно саме у дитячому віці, від 2 до 6 років. При підозрілих симптомах успіх лікування залежить від швидкості введення сироватки.
Джерело: instagram @doctor_lady_anastasiia
- Дифтерія у фактах: історія хвороби
- Шляхи зараження дифтерією
- Діагностика
- Ознаки дифтерії
- ускладнення
- Лікування дифтерії
- Обов'язковий захист
Дифтерія у фактах: історія хвороби
Донедавна фахівці з дитячих інфекційних хвороб були впевнені, що з дифтерією в країні покінчено назавжди. Але в 90-х роках минулого століття підступна інфекція знову дала знати про себе.
Якщо у дитини якась надзвичайно важка ангіна — горло сильно болить, шия розпухла, важко дихати, потрібно негайно звернутися до лікаря та взяти мазок із горла на дифтерію: із цією хворобою не жартують!
У XIX столітті дифтерія забирала безліч дитячих життів, але в 50-і роки минулого століття завдяки повсюдній вакцинації вона стала медичною дивиною: у розвинених країнах щороку захворювали на неї кілька людей, і все благополучно одужували.
Вважаючи, що колишній ворог повалений, у 1970-80-ті роки педіатри необачно розширили список протипоказань до щеплень проти дифтерії (АКДС та АДС-М), проголосивши так звану тактику підходу до ослаблених дітей. Та й багато батьків стали відмовлятися прищеплювати своїх дітей, посилаючись на алергію та інші хвороби. Розплата була швидко: на початку 90-х років Україна та країни СНД пережили безпрецедентну епідемію дифтерії — 100 тисяч хворих і 5 тисяч померлих. Пік захворюваності припав на 1994 рік - 24 пацієнти з дифтерією на 100 тисяч населення. Причому серед найуразливіших виявилися малюки до 5—6 років. Наші співвітчизники активно завозили дифтерію до суміжних країн, але на щастя, там лихо не вибухнуло, оскільки місцеві жителі були охоплені щепленням.
Джерело: instagram @esil_ukkbtu
Наразі дифтерію вдалося взяти під контроль, але небезпека захворіти нею зберігається і для дітей, і для їхніх батьків, яких недостатньо активно щепили в дитинстві від цієї хвороби. Врахуйте і такий момент: навіть сильний імунітет згодом слабшає, тому вакцинацію проти дифтерії потрібно періодично повторювати.
Особливість цієї інфекції в тому, що якщо діагноз поставлений у першу добу та лікування розпочато одразу, є шанси на швидке одужання без наслідків. Але, якщо зволікати день-другий, хвороба може затягнутися на місяці, а найтяжчі ускладнення виникатимуть, як снігова куля. Тому при перших ознаках ангіни потрібно звернутися до лікаря та попросити його взяти у дитини мазок із зіва на дифтерію.
Шляхи зараження дифтерією
Збудник дифтерії – паличкоподібна бактерія з роду коринобактерій Corynebacterium diphtheriae, яку в народі так і називають дифтерійна паличка. Саме її виділив та описав німецький мікробіолог Едвін Клебс наприкінці 19 століття.
Більшість діток заражаються не від хворих, а від бактеріоносіїв, які виглядають і почуваються абсолютно здоровими, але розсіюють навколо себе дифтерійні палички при поцілунках, розмові, кашлі, чханні, тобто розносять заразу повітряно-краплинним шляхом. Можливий повітряно-пиловий шлях, а також інфікування через предмети — поручні в метро та автобусі, посуд, рушник.
Джерело: protiv-grippa.com
На відміну від вірусу грипу, дифтерійна паличка і не думає гинути у зовнішньому середовищі. Вона дуже живуча! У воді та молоці зберігається протягом 7 днів, а на посуді, книжках, іграшках, білизні та одязі дитини може проіснувати кілька тижнів – і нічого їй не станеться! Боїться вона тільки сонячних променів, що вбивають її за кілька годин, і дезінфікуючих речовин — перекису водню, хлораміну та інших засобів, що містять хлор. Якщо у малюка виявлять дифтерію, його покладуть до інфекційної лікарні, а у квартирі проведуть обов'язкову дезінфекцію!
У ясельках, садках та школах у діток та персоналу спеціально беруть мазки із зіва, щоб виявити прихованих носіїв дифтерії. Бактеріоносіїв ізолюють від дитячого колективу, проводять санацію зіва за допомогою антибактеріальної терапії, а назад допускають лише після дворазового негативного результату аналізу, взятого з дводенним інтервалом.
Ступінь прояву захворювання багато в чому залежить від кількості бактерій, що потрапили в організм і стану загального і місцевого імунітету дитини.
Діти до 6 місяців, особливо перебувають на грудному вигодовуванні, практично не схильні до зараження, оскільки вони ще мають у крові, отримані від мами антитіла.
Джерело: instagram @skin_doctor_for.you
Діагностика
Потрапляючи на слизову оболонку горла, носа чи очей, збудники дифтерії приймаються інтенсивно розмножуватися, виробляючи найсильніший токсин - біологічно активну отруту, що справляє руйнівну дію на організм. Там, де дифтерійні палички проникли в нього (частіше на мигдаликах), з'являються характерні білкові плівки брудно-сірого або жовтуватого кольору.
Розглядаючи дитяче горло, багато мами сприймають їх за гнійні пробки, що утворюються при ангіні. Але сидять вони дуже щільно, швидко розростаються, повністю покриваючи мигдалики, це має насторожити! За відсутності у дитини апетиту та високої температури (38-39 ° С) негайно викликайте лікаря!
Джерело: instagram @lie.epidemy
Для цієї хвороби характерно збільшення лімфатичних вузлів під кутами нижньої щелепи та специфічний запах із рота. Шийка і шийка опухають, причому набряк може спускатися вниз - в горло і трахею, перекриваючи дихання. Так розвивається смертельно небезпечна токсична форма хвороби. Саме вона розвивається у діток, які виявилися не щеплені, а отже, беззахисні перед недугою. А ось бактеріоносії, що заражають оточуючих, не хворіють: у них є імунітет до дифтерійного токсину — рознощик інфекції не реагує на нього, хоча збудники живуть і розмножуються в його організмі.
Спочатку хвороба нагадує звичайне ГРЗ або ангіну, що починається. Пацієнта непокоїть слабкість, підвищення температури, біль у горлі, закладеність носа. Через 2-3 дні з'являються характерні нальоти на мигдаликах, слизовій оболонці горла, носа. Вони дуже щільні, біло-сірі, не відокремлюються при спробі зняття. При цьому «сідає» голос аж до повної його відсутності, утруднюється ковтання, а іноді й дихання. Можливий виражений набряк оточуючих тканин, що посилює ситуацію. Дуже небезпечно, коли нальоти розташовуються в гортані та голосових зв'язках: вони можуть перекрити дихальні шляхи!
Джерело: Fotolia
Ознаки дифтерії
Найчастіше в дітей віком спостерігають глоточную форму дифтерії, коли бактерії розмножуються на мигдаликах. Відрізнити дифтерію, що починається, від ангіни буває досить складно.
- Інкубаційний період від 3 до 14 днів, але зазвичай – 7-8 діб.
- Різке погіршення стану, підвищення температури вище за 39 градусів, тримається до 3 днів.
- Блідість шкірних покривів, що свідчить про бактеріальну інфекцію.
- Через загальне погіршення стану з'являється слабкість, погіршується апетит, може підвищитись ацетон.
- Інтенсивність болю в горлі при ковтанні залежить від ступеня зараження та видимих змін слизових оболонок.
- Мигдалини набряклі, на них з'являється наліт. Спочатку він виглядає як желе, потім змінюється і перетворюється на щільну плівку сірого кольору. Плівка дуже тяжко знімається, після її видалення дуже швидко з'являється нова.
- Збільшено лімфатичні вузли, розташовані під щелепами.
- Після зниження температури стан горла не покращується, а може погіршуватись.
Іноді процес протікає стрімко, інколи ж зміни розвиваються поступово, лише за місяць, або навіть півтора від початку захворювання. Немає прямої залежності між тяжкістю самої дифтерії та ймовірністю виникнення ускладнень. Це означає, що пацієнт з невеликим болем у горлі та нормальною температурою теж може постраждати згодом від дифтерійного міокардиту (запалення м'яза серця) або ураження нирок.
Джерело: instagram@klinikanatalimed
ускладнення
Поширення плівок і можливі набряки гортані різного ступеня тяжкості можуть викликати небезпечний для життя дитини стан, який отримав назву дифтерійний круп.
Ознаки крупи:
- Гавкаючий кашель і сиплість голосу, що збільшується, - прогресують протягом 2-3 днів.
- Голос пропадає, кашель продовжується, але стає майже беззвучним. Дитині важко дихати.
Остання стадія може наступити вже за кілька годин – вона називається асфіксичною, без негайної медичної допомоги дитина задихнеться.
Джерело: instagram@zr_vrn
Єдине, що може допомогти хворій дитині, - протидифтерійна сироватка, введена в перші години, а також плазмаферез, що очищає кров від бактеріальної отрути. Йдеться про фільтрацію крові із заміною плазми малюка на донорську — вільну від токсину. Причому повторюють цю процедуру не раз і не двічі, замінюючи близько 70% плазми.
Якщо цього зробити, виникають ускладнення. Може запалитися серцевий м'яз – дитина слабшає, падає тиск, погіршується кардіограма… Це дифтерійний міокардит. Потім токсин отруює нервову систему, відключаючи ковтальний рефлекс: хворого доводиться годувати через зонд. Псується зір, потім перестає діяти тілесна мускулатура — розвивається параліч: ні рукою, ні ногою не ворухнути! Двигуни потім частково відновляться, але це дуже довгий процес, і дитина в будь-якому випадку залишиться інвалідом.
Лікування дифтерії
За найменшої підозри лікар повинен взяти мазок з дитячого рота і зробити посів, у результаті якого виявляються дифтерійні палички. Якщо дитина захворіла на ангіну, але відомо, що вона була в контакті з носієм бактерії, діагноз «дифтерія» як правило, ставлять незалежно від того, чи виявлений збудник у мазку.
Лікування дифтерії відбувається у інфекційних відділеннях стаціонару. Насамперед, вводять протидифтерійну сироватку, яка знищує бактерії. Для мінімізації наслідків сироватка має бути введена протягом 1-2 днів після появи перших ознак. Решта лікування полягає у відновленні організму та видаленні токсинів з крові дитини.
Антибіотиків, які могли б перемогти дифтерійну паличку, поки що не існує, хоча після введення сироватки антибактеріальну терапію також проводять.
Джерело: Shutterstock
Обов'язковий захист
Захистити дитину від контакту з носієм дифтерійної палички вкрай складно, оскільки можливе носійство без зовнішніх ознак. Дещо зменшити ризик можна навчивши малюка не торкатися обличчя, мити руки з милом після відвідування громадських місць і перед їдою. Дифтерійна паличка гине при термічній обробці та не любить сонячне світло.
У всьому світі щеплення від дифтерії включено до графіка обов'язкової вакцинації. Як правило, вакцина від цієї хвороби входить до складу комплексного препарату під назвою АКДС (коклюш, дифтерія, правець), при обов'язкової регулярної ревакцинації – тільки так може виробитись стійкий імунітет, який не гарантує від захворювання на 100%, проте принципово знижує його ймовірність, а також можливість ускладнень і летального результату.
Джерело: Fotolia
Ризик появи дифтерійної палички залежить насамперед колективного імунітету всередині суспільства. Дорослим бажано ревакцинуватися кожні 10 років, а під час спалаху дифтерії, як це було у 1993-1994 роках, вакцинують усіх, кому щепили більше 5 років тому. Дорослі, що втратили до неї імунітет за давністю років, часто передають дифтерійну паличку малюкам. Захищатись від неї потрібно всією сім'єю!
Вдумайтеся: дифтерія відноситься до керованих інфекцій, тобто тих, які можна запобігти за допомогою щеплень. Розумієте? Деякі інфекції ми можемо керувати!
Якщо дитині вже N років, і вона не вакцинована або вакцинована не повністю, зверніться до вашого педіатра, і вам складуть індивідуальний графік щеплень. Нещепленим дорослим, а також тим, хто не знає свого вакцинального статусу, рекомендується зробити повний курс щеплень з трьох доз. А тим, хто пропустив лише чергову ревакцинацію, досить одноразового введення вакцини незалежно від того, скільки часу пройшло від попередньої ревакцинації. Повірте, ускладнення від щеплень зустрічаються у сотні разів рідше, ніж від самої хвороби. А сироватка, якою лікують дифтерію, спричиняє алергію на порядок частіше, ніж вакцина для її профілактики.
