Англійці називають батьків, які рятують дітей від проблем у найближчому радіусі, «вертольотами». Чи це так благотворно? Фахівці попереджають, що гіперопіка навіть із добрими намірами загрожує плачевними результатами. І є однозначно невідповідні дії для перенесення дій, відповідальності з дитини на батьків.
Отже, чого не можна робити за дитину?
1. НЕ МОЖНА говорити за дитину
Краще надихнути, стимулювати дитину на прохання, пропозицію, знайомство, ніж робити це за нього. Йому важливо самому ростити у собі впевненість у спілкуванні з іншими, самостійність. Не варто і відповідати за дитину, навіть якщо вона не може зробити це так швидко і так ідеально, як вам хотілося б. Для дитини важлива практика спілкування.
Виняток становитимуть небезпечні для психіки та здоров'я дитини ситуації, наприклад, у конфліктах з некерованими дітьми та дорослими. В інших випадках краще підказати дитині, як вирішити самі конфлікти.
2. НЕ МОЖНА робити за дитину домашні завдання
Навіть якщо у дитини щось не виходить, не варто кидатися робити це за неї з висоти свого досвіду. Зачекайте, послухайте дитину, проаналізуйте завдання. Допоможіть зрозуміти предмет завдання, питання, розкласти дрібні завдання. Ставте більше навідних питань. Максимум можна показати йому рішення аналогічного завдання. Якщо дитина почала розуміти, вона цілком подужає завдання. Це зміцнюватиме його впевненість та ініціативу виконання наступних занять. Дитині важливо відчувати особисті досягнення та отримувати оцінки за свою працю.
Не сидіть постійно над дитиною, що виконує завдання – вона тоді точно щоразу буде звертатися за допомогою.
3. НЕ МОЖНА вибирати за нього друзів
Так, ви розбираєтеся в людях «набагато краще», знаєте, хто гідний дружби вашої дитини, і все ж таки тільки він розуміє, хто йому важливий для спілкування на даний момент. Помиляється він у людині чи ні – ці уроки мають усі пройти самостійно.
Не варто зобов'язувати дитину дружити з дітьми тих, з ким дружні ви. Якщо дитина йому не подобається, то це тільки роститиме злість на вмовляючого батька. Знайомити дитину з новими людьми – це непогано. Але це значить нав'язувати їх у спілкування.
Важливо зберігати довіру дитини, щоб завжди розуміти, з ким вона спілкується. Звичайно, не варто залишати непоміченими друзів, які псують здоров'я та психічний стан дитини. Але делікатність цих ситуацій нерідко потребує професійної консультації психолога. Щоб і дитину витягнути із цієї дружби, і не призвести до краху довіри між вами.
