Поліомієліт – одне з найпідступніших захворювань у світі. Для одних хвороба може пройти майже непомітно. Для інших – закінчитись фатальними наслідками: повним або частковим паралічем і навіть смертю. Бо діє вірус поліомієліту і чи можна захистити від нього дитину?
- Як виявляється поліомієліт
- Історія хвороби
- Хто вигадав вакцину від поліомієліту?
- Види поліомієліту
- шляхи зараження
- Чи можна уберегтися від інфекції?
- Щеплення за графіком
- Протипоказання для вакцинації
Джерело: Shutterstock
Як виявляється поліомієліт
Поліомієліт (дитячий параліч, від грец. Polio – сірий, myelos – мозок) – захворювання, викликане одним з різновидів ентеровірусів – поліовірусом. Протікає воно найчастіше як кишкова інфекція: у хворого підвищується температура, протягом кількох днів спостерігаються блювання, пронос, слабкість. Найстрашніше, що в деяких пацієнтів після деякого покращення стану розвивається ураження нервової системи у вигляді незворотних паралічів. Частка таких випадків коливається від 1-2% серед хворих дорослих до 80-90% серед дітей молодшого віку. Досить часто хвороба призводить до смерті.
У цього захворювання є й інші назви:
- хвороба Гейне-Медіна
- дитячий спинномозковий параліч
- гострий епідемічний поліомієліт
- спинальний дитячий параліч
- епідемічний дитячий параліч
До 1990-х років, коли ВООЗ оголосила про перемогу над цією страшною хворобою, від поліомієліту вмирали сотні тисяч дітей у всьому світі. Втім, інвалідність та смерть від захворювання дорослих теж були зовсім не рідкістю.
Історія хвороби
Вік поліовірусу, ймовірно, обчислюється тисячоліттями. Зображення людей з характерними поразками трапляються навіть на єгипетських фресках. Під час розкопок єгипетських гробниць вчені теж знаходили мумії з кінцівками, понівеченими поліомієлітом.
Опис хвороби, за якої м'язи всихають, а кінцівки паралізує, є й у Гіппократа.
Однак протягом тривалого часу поліомієліт не ставав причиною великих епідемій, тому в давніх медичних трактатах нема повного опису цієї хвороби.
Перші невеликі спалахи з'явилися на рубежі XIX та XX століть: у скандинавських країнах та США. Хвороба вражала переважно маленьких дітей, тому їй дали назву «дитячий параліч». Лише 1909 року вдалося виділити вірус – збудник поліомієліту.
Перша велика епідемія відбулася 1916 року на території США. Протягом року виявилися паралізованими близько 27 тисяч людей, 6 тисяч померли. На цей раз значну частину загиблих склали дорослі.
Джерело: Shutterstock
Найдивовижніше і незрозуміле на той момент: що більше санітарно-гігієнічних заходів застосовувалося, то швидше поширювався поліовірус. Пояснення цього знайшли пізніше. Справа в тому, що у слаборозвинених країнах, де люди живуть великими групами та в поганих санітарних умовах – поліомієліт, як і раніше, масово вражає людей у будь-якому віці. Перехворівши, жінки набувають антитіла в крові та передають їх дитині під час вагітності. Це стає захистом малюків від хвороби: поліовірус розвивається лише у клітинах кишечника, а якщо й потрапляє у кров – його нейтралізують антитіла. Завдяки цьому великі епідемії у країнах із низьким рівнем життя ніколи не виникають, хоча віруси поліомієліту постійно циркулюють серед населення.
У розвинених країнах, де люди масово не хворіють на поліомієліт, новонароджені не отримують антитіл від матері. Відповідно, ризик заразитися у них дуже великий.
Проблема в тому, що найбільшу небезпеку для розповсюдження поліомієліту становлять не хворі з явними ознаками паралічів, а здорові носії вірусу, які заражають оточуючих, самі не підозрюючи про це.
У США, де санітарний стан після Першої світової війни був значно кращим, ніж в інших країнах, найбільше постраждали від поліомієліту. До речі, ініціатором збору грошей для подолання епідемії став президент Сполучених Штатів Франклін Делано Рузвельт, який втратив здатність ходити через поліомієліт.
Хто вигадав вакцину від поліомієліту?
Сказати спасибі за збережені життя тисяч та тисяч дітей потрібно американському вченому-вірусологу Джонасу Солку. У 1948 році Національний фонд дитячого доручив йому досліджувати різні типи вірусу поліомієліту. Проте вчений пішов далі, і не лише склав каталог типів, але й зайнявся створенням вакцин проти них. Вакцину проти поліомієліту було створено на основі мертвих вірусів. Завдяки їй у людському організмі стимулювалося вироблення власних антитіл проти збудника.
Вірусолог був настільки впевнений, що все робить правильно, що не побоявся запровадити вакцину собі та своїм трьом дітям. Усі перенесли її чудово.
Використовувати вакцину розпочали у 1956 році. За словами Солка, дворазова вакцинація призводить до вироблення захисних антитіл у 90%, триразова – у 99% випадків. У США розпочалася кампанія з масового вакцинування дітей від поліомієліту. І вже за 5 років рівень захворюваності дітей на поліомієліт в цій країні знизився на 96%.
Пізніше вакцину від поліомієліту використати й у Європі.
Через кілька років вакцину Солка замінили більш сучасною вакциною Сейбіна. З того часу і досі вакцинація залишається єдиним шляхом убезпечити себе від страшної хвороби.
До речі, Джонас Солк міг стати найбагатшою людиною у світі, якби запатентував свій винахід. Але він не став цього робити. Чому? "Хіба можна патентувати Сонце?" - говорив він, відповідаючи на це запитання.
Джерело: Shutterstock
Види поліомієліту
Не варто думати, що зараження вірусом поліомієліту обов'язково призведе до паралічу. Насправді, існує кілька типів цієї хвороби.
Непаралітичний поліомієліт - Найбільш поширена форма, ділиться на два підвиди:
- абортивна (прихована), коли захворювання протікає за типом ГРВІ або грипу: у хворого спостерігається загальне погіршення самопочуття, слабкість, стомлюваність, біль голови та висока температура, іноді – незначна дисфункція кишечника, запалення горла, невеликий кашель; одужання настає через 3-5 днів;
- менінгіальна – вірус вражає серозні оболонки головного мозку: характерні симптоми захворювання – лихоманка, блювання, різкі головні болі та болі в ногах; хвороба проходить без наслідків 3-4 тижні.
Паралітичний поліомієліт – зустрічається рідше (приблизно 1:200), але призводить до дуже тяжких порушень багатьох функцій організму та зрештою – до інвалідності.
Паралітичний поліомієліт має свої різновиди:
- спинальна - виявляється у м'язовій слабкості та болю, потім, через ураження спинного мозку, настає загальний або частковий параліч;
- бульбарна - вражає стовбур головного мозку, призводить до паралічу органів дихання, що часто закінчується смертю хворого;
- понтинна – розвиваються парези та паралічі лицевого нерва;
- змішана – включає усі симптоми, перераховані вище.
Джерело: Shutterstock
шляхи зараження
Заразитися поліомієліт легко. Зазвичай збудник – дикий поліовірус – потрапляє в організм людини із зараженою водою або їжею, а також через фекалії (згадаймо про необхідність якнайчастіше ретельно мити руки).
Поліовіруси дуже живучі: можуть жити у воді до 3-х місяців, у фекаліях – до півроку. Потрапляючи в організм, віруси протягом 3-5 днів активно розмножуються у кишечнику, а потім потрапляють у кров. Якщо людина вакцинована – їх блокують антитіла, у цьому випадку пацієнт хворіє легко та без видимих симптомів.
ВАЖЛИВО! Саме відсутність видимих симптомів робить носія поліомієліту надзвичайно небезпечним для оточуючих. Адже в такому разі протиепідемічні заходи не вживаються, отже шанси заразитися нещепленим людям дуже високі.
Хворий починає виділяти віруси з моменту зараження і залишається заразним протягом 3-12 тижнів після одужання. Виділяючись через кишечник та дихальні шляхи, поліовірус потрапляє на предмети побуту, в їжу та воду, легко проникаючи в організм інших людей. Понад те, за статистикою – однієї виявленого хворого доводиться від 100 до 1000 людина з неявними чи безсимптомними формами поліомієліту. Цим пояснюється швидка швидкість поширення хвороби під час епідемії.
Чи можна уберегтися від інфекції?
Ліків, які б лікували поліомієліт, поки що не існує – лікарі можуть лише полегшити перебіг хвороби. Тож єдиним ефективним методом профілактики захворювання є вакцинація.
Існує два види вакцин: інактивована – убита, що містить мертвий вірус, та жива, до якої входять ослаблені збудники поліомієліту трьох типів.
Перша – абсолютно безпечна, проте імунітет до хвороби після її застосування не дуже великий за часом і недостатньо стійкий. Друга ж дає стійкий імунітет, в більшості випадків - довічний, але в окремих випадках може викликати захворювання. Саме тому перші два щеплення роблять убитою вакциною (ІПВ – інактивована поліомієлітна вакцина в ін'єкціях), а всі наступні – живим препаратом (ОПВ – оральна поліомієлітна вакцина у вигляді крапель у рот або драже). Така схема зводить нанівець ризик зараження після щеплень і одночасно підвищує їх ефективність.
Батьки часто запитують – чи безпечна ОПВ для новонароджених дітей? МОЗ України стверджує: так – цей вид вакцини безпечний. Більше того, дуже важливо вакцинувати саме новонароджених, оскільки їхня імунна система ще недосконала. А значить, для поліовірусу вони будуть першою мішенню.
Справді, до кінця 1990-х років усі країни світу, крім Швеції та Ісландії, використовували ОПВ. А потім деякі відмовилися від неї на користь ІПВ, оскільки вважали, що ризик появи на їхній території дикого поліовіруса зведений практично до нуля. Проте більшість країн, у тому числі й Україна, як і раніше, користуються для вакцинації ОПВ, оскільки тільки вона має здатність формувати в кишечнику місцевий імунітет проти поліомієліту, а отже – перервати ланцюжок передачі вірусу.
Якісна вакцина абсолютно безпечна, і відмовляти від щеплення – значить наражати свою дитину на реальний ризик заразитися страшною хворобою.
Щеплення за графіком
В Україні вакцинація дітей від поліомієліту відбувається за таким графіком:
- віком 2 місяці – поліомієліт (моновакцина);
- 4 місяці – поліомієліт (моновакцина);
- 6 місяців – поліомієліт (моновакцина);
- 18 місяців – ревакцинація від поліомієліту (моновакцину)
- 6 років – ревакцинація від поліомієліту (інактивована моновакцина або жива оральна ОПВ).
Джерело: Shutterstock
Протипоказання для вакцинації
Щеплення ОПВ не роблять у таких випадках:
- алергія чи інші небажані реакції після введення минулої дози вакцини.
- імунодефіцитні стани
- онкологічне захворювання;
- грип та кишкові захворювання у гострій фазі (в цьому випадку вакцинацію переносять до моменту повного одужання).
- Перед вакцинацією дитину необхідно показати лікареві.
Щеплення ІПВ не роблять, якщо у дитини:
- грип та кишкові захворювання у гострій фазі (вакцинацію переносять до моменту повного одужання);
- алергічні реакції на неоміцин, поліміксин, стрептоміцин.
Уважно ставтеся до здоров'я всіх членів сім'ї, і особливо – малюків. І тоді хвороби обійдуть вас.
