1. Купати новонародженого треба у кип'яченій воді.
Цю рекомендацію часто можна почути навіть із вуст дільничного педіатра.
Насправді така порада для міських жителів уже не актуальна.
У селах, коли воду брали з природних джерел, кип'ятіння служило певним захистом від шкідливих бактерій.
Для ніжної шкіри немовляти кип'ячена вода навіть шкідливіша за звичайну водопровідну: вона жорсткіша.
2. Висип на обличчі у перший місяць життя – алергія!
Часто під кінець другого тижня життя малюка «обсипає» блідо рожевими дрібними прищиками.
Багато мам починають переживати, що вони порушенням дієти спровокували алергію у дитини.
Насправді, це так званий, гормональний висип – викликаний материнськими гормонами.
Вона безслідно зникає під кінець другого місяця.
3. У новонародженого температура 37 – він захворів!
Іноді у особливо тривожних матусь виникає бажання поміряти температуру своїй грудній дитині – ну, наприклад, на їхню думку, вона плакала довше, ніж звичайно. І, жах, градусник може показати 37 і навіть 37,1, а іноді і 37,2.
Для немовляти така температура (її ще називають субфебрильною) – норма. Це недосконалістю терморегуляції новонародженого.
Протягом дня температура у немовляти не постійна, вона змінюється залежно від виду діяльності дитини, прийняття нею їжі, активності.
При діяльності, що передбачає збільшення активності - температура тіла підвищується, при спокійному проведенні часу - нормалізується.
Якщо дитина нормально їсть, спить як завжди (якщо спить дуже довго – тривожний симптом), і не виявляє зайвого занепокоєння (тут важко судити – у нього можуть початися «коліки-газики», і тоді він плакатиме більше звичайного).
Загалом, якщо є сумніви, краще, звичайно, проконсультуватися з лікарем, але не варто хвилюватися!
4. Дитина гикає - значить стала.
Багато дітей після народження часто гикають, ця гикавка може тривати 2-3 місяці. Вчені вважають, що дитячу гикавку викликає поганий зв'язок між мозком та діафрагмою. Гикавка – мимовільне скорочення діафрагми, викликане роздратуванням очеревини або шлунка.
Дитина може гикати після їжі, після зригування (подразнюють частинки їжі), навіть після сильного плачу (подразнює мокротиння). Холод тут ні до чого.
5. Дитина повинна навчитися сідати сама в 6 місяців, поповзти теж десь у цей час, і обов'язково піти до року.
Зазвичай нормами фізичного та моторного розвитку лякають матусь на першому році життя дитини педіатри «старого гарту» — ці непорушні норми у них ще з радянських часів залишилися.
Насправді норми дуже умовні: є верхня межа, є нижня.
Деякі здорові діти сідають самостійно лише до 8-9 місяців, деякі діти взагалі не повзають, а смішно пересуваються на попі, підібгавши під себе одну ногу, наприклад.
А є цілком здорові діти, які починають ходити без опори та підтримки у 1,5 роки.
6. У рік треба поголити дитину – збрити дитяче волосся, щоб росло нормальне.
Досить небезпечна помилка, на яку багато батьків «ведуться» досі.
Цибулини, з яких росте волосся, у малюків знаходяться дуже близько до поверхні шкіри. При голінні легко пошкодити, а пошкоджена цибулина не відновлюється.
На густоту волосся (кількість цибулин) гоління не впливає – це спадковий фактор.
Приблизно в однорічному віці пушковий тип волосся поступово починає замінюватися дорослим, незалежно від стрижки наголо.
